І так з гітарою і ручкою у руках швиденько спливає цілий день. Я можу от так навіть і не їсти, а тільки писати і писати. Ну, але треба щось приготувати татові.
"Тааак, що у нас тут?"-відкриваю я майже пустий холодильник."Яяясно, як завжди, тато картоплю з яйцями будеш?"
"Давай"-кричить тато з сусідньої кімнати.
Я швиденько начищую пів баняка картоплі, ріжу її і жарю. Бризки від олії летять мене прямо в очі, потім розбиваю туди 3 яйця і вуаля, все готово.
" Смачного апетиту"- приношу я татові тарілку в кімнату, бо він не можу на секунду відірватися від свого улюбленого серіалу"Слід.ФЕС". Напевно сидить собі і тоже уявляє себе таким крутим криміналістом. Хоча, чого я так попускаю тата?! Він зовсім не поганий дільничий, завдяки ньому в нас дуже тихий район, майже немає злочинів, і нагород за службу він має чимало.
"Оййй, дякую дякую"- навіть не відводячи погляду від телевізора підхоплює він тарілку.
А я далі йду в свою кімнату. От вже майже вечір, і на мене нахлинають думки. Не дивуйтеся, таке часто буває. Я не знаю сама чому мене так хвилюють такі питання: чого життя так швижко проходить? Чого одні люди мають все, а інші нічого? Чи в кожної людини вже є вирішена її доля, чи людина сама її творить?
Подумавши так 10 хвилин я вирішуюю схаменутися нарешті і йду в душ. Ой, як я люблю вийти такою чистою чистою і такий запах афігенний. "Тааак, мити голову чи завтра вже помити?"- хвилює мене найпоширеніше дівчаче питання.
"Ну ладно, піду з хвостиком, нічо страшного"- відповідаю я собі в голові.
Їсти хочеться, навіть дуже, але я стримуюся, скоро літо, хочеться ж більш менш нормально виглядати, а з моїми боками нічо не вийде.
Потім я переодягаюся в свою любима махрову піжамку в сердечка, якій вже огого скільки років і лягаю в холодне ліжко. Трушуся пару хвилин шоб зігрітися, лягаю на бік і кладу голову під подушку і згадую шо забула записати сьогодні шось у свій щоденник.
"Ай, та і так нічо цікавого не було"- проходить в мене в думках і так часто буває, тому за два роки, поки я його веду записів назбиралося небагато.
Очі закриваються, але так не хочу заснути, оновлюючи знов сторінку вк, хоча знаючи шо ніхто нічо не лайкнув я протираю очі і далі лежу, гортаючи новини і читаю дурні ванільні статусі, які я ніколи не репощу. А ви навіть і не догадуєтеся чому я не хочу спати? Кожен сон для мене страждання, ще з дитинства мені сняться віщі сни, але тільки погані і завжди вже збувається, хоча і не наступний день, але всеодно збувається. Це дуже тупо знати шо в тебе станеться скоро погано, хоча незавжди добре. Раз тато їхав на дуже складне і небезпечне завдання, а перед тим мені наснився сон, у цьому сні один з грабіжників магазину мав захований ножик під курткою і я попередила тата. Тато ще досі дякує мені за це і каже як би не я його співробітник б помер. Тата дивує моя надзвичайна здатність так само як і мене. Але він пояснив мені як це могла статися. Виявляється мама моє мами була відьмою, тобото моя бабуся відьма, вона жива, але ми з нею не спілкуємся і я навіть не знаю як її звати і тим більше як вона виглядає.
"Ну ладно, може нічого і не насниться"- закриваю я очі і під музику поринаю у хороші роздуми.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Mum, we will be together
مغامرةЗахоплюючий український детектив-роман про звичайну дівчину з Полтави, на плечі якої при пошуках рідної матері лягають тяжкі випробування, дальше дізнаєтеся при читанні....
