Mum, we will be together

розділ сьомий

"Блін,блін,блін"- крикнула я на пів квартири, і побігла швиденько збиратися. Вже була 9 година, через годину в мене мали початися заняття в універі. Так швидко я не збиралася вже давно, навіть нічо не поївши хоча це вже було стандартом я вибігла з хати. Вихожу в підїзду, добігаю вже до сусіднього підїзду в чую свист.
"Не обертайся"- як завжди повторила я собі і далі йшла.
"Натаааалю"-крикнув чоловічий голос і я обернулася. Зза дверей машини вийшов Андрій і махав мені.
"Я тобі гітару привіз, ти вчора забула"- сказав він, усміхаючись.
"Ойй, дуже дякую"- відповіла я і закинула чехол з гітарою за плече.
"Вибач, я побіжу вже, трошки запізнююся"- скромно сказала я.
"Так давай я тебе підвезу, на машині буде швидше"- запропонував Андрій. Я навіть не обдумуючи відповіла і вже за пів години ми були під універом.
"Хухх, встигла"-сказала я."Дякую тобі, папа."
Андрій у відповідь лише мило усміхнувся, я відкрила двері і швиденько вибігла.
І йшовши на 3 поверх я була настільки замріяна: згадувала нагу розмову, його класні жарти і підколи, усмішку і просто незабутні очі.
Сьогодні перший день практики, а потім нарешті канікули, після цього тяжкого року я мушу класно відпочити. Моя група була досить велика. Більшість дівчат, кожна з яких була якась різна, одні були були вдягнути в різнокольоровий одяг, дивні гульки на голові, сиділи собі окремо в своєму крузі. Тупих мажористих тп не було, цьому напевно я найбільше зраділа. Не переварюю тупих блондинок з айфончиками, які тянуть і тянуть гроші з своїх папиків і навіть нема про шо поговрити. Хлопці були класні, всі такі прості і приємні. Вже після першого дня ми здружилися.
Відклеювати пів дня жуйки з під парт, мити всі вікна, чистити кожну плиточку паркету- давно не відчувала такого кайфу, за 11 років школи ніколи на ходила на практику.
Ось так і пройшов тиждень. Зранку в універ, трошки поприбирати тут, ну але ми більше дуріли, обливалися водою, ніж прибирали. За цей тиждень в мене зявилося багато нових друзів. Не буду описувати когось окремо, бо ніхто з них не став для мене чимось особливим. Після універу ми ходили гуляти, деколи в парк, деколи в кафешки, на наступну суботу в Миколи- одного з моїх однокурсників буде дн, от він і нас всіх запросив. Думаю буде класно. Потім вечером я приходила додому, тато рідко ночував вдома, останній місяць у нього було багато нічних змін, так шо ми майже не бачилися , і нашим стандартним листуванням стали записки, які ми лишали один одному на холодильнику.
Майже кожного вечора ходили гуляти з Лізою, вона вже написала ЗНО і якраз чекала відповідей з універу. Лазили по вечірньому районі, говорили про все що тільки можна, я хотіла розказати їй про Андрія, але вирішила нашо розказувати якщо він мене тільки два рази підвіз- це ще нічого ж не значить. Ліза зустрічалася другий тиждень, з одним Антоном, який ходив з нею до репетитора. Це був її перший хлопець і я вже не витримувала її безкінечних розмов про нього який він класний, як в них все чудово, але далі слухала і кивала головою уявляючи на його місці Андрія. Я так хотіла що б в нас шось вийшло, найшла його сторінку вконтактах, але добавитися не хватило смілості. Кожного вечора передивлялася його фотки, більшість лайків на яких ставили дівчата ну і коментарі тож були від них. Вбила собі в голову, що він на для мене, занадто крутий,ми не одного рівня, і жили з цими думками кожного дня....