Mum, we will be together

розділ четвертий

"От цікаво, хтось памятає?"- відкрила я очі з цими словами. В моїх мріях був зовсім інший ранок. Я собі уявляла це приблизно так:
"Відкриваю очі від криків "Вітаємо!Вітаємо!Вітаємо!" і перед моїм ліжком стоять мої друзі, тато з бабусею, вчителька з музики з плакатом, шаріками, тортиком. І всі міцно мене обіймають і розціловують. І потім ми незабутньо проводимо день."
Ну це всього лиш мрії....
Я тихенько встала пішла в душ, і почала працювати над своєю зачіскою, хотілося сьогодні чогось такого особливого, як ніколи. Але зупинилася просто на розпущеному волоссі. Потім я нанесла тоналку, пудру, румяна і чітко виразила очі. І пішла одягатися. Відкриваю двері з ванни і тут бачу тата, який мило усміхається і простягається в обійми. Сильно сильно він мене обіймає і каже:
"Дочечка моя, рідненька. Я тебе вітаю, дуже дуже тебе люблю...."
Його святкова промова була довга, тато вмів гарно говорити привітання. Я це замітила ще на сімейних святах коли він казав тости, потім простягнув мені гарно запаковану коробку і сказав, що святковий сніданок мене чекає через 10 хвилин. Я пішла в кімнату розглядати подарунок і одягатися.Я сижу на ліжку розпаковую, а упаковка велика велика, я вже навіть думала, що це новий телевізор або компютер. Я здираю верхній шар обгортки і бачу, що це гітара. Нова гітара, про яку я вже мрію невідомо скільки часу. "Вааааау, тато це ж нова гітара"- аж викрикнула я і побігла на кухню розціловувати татуся. Такою радою я вже давно не була. Ми швиденько злопали сніданок, мій любимий шоколадний тортик з чаєм. Потім я пішла вдягатися, хотілося щось таке незвичайне і не дуже аж святкове. Зупинилася я на чорному платті і грубому золотому ланцюжку на шию, який мені подарувала тьотя на 16-річчя.
"Нууу, нічо так"- прдивившись на себе в зеркало промовила я. Взула свої чорні черевички, які я завжди дуже берегла і тремала для особливих подій, накинула на спину кашеміровий плащ і вибігла з хати.
Навіть забула взяти наушники. Під підїздом знов сиділи дві бабульки, які обвівши мене з ніг до голови зрозуміли, що щось не так."Напевно зараз будуть татові розказувати, шо я вся разфуфирена йду до якогось хлопця на побачення, а потім тато буде знов мене підколювати."-подумала я і приклала телефон до вуха, промовляючи:
"Оой, дуже дякую. Мені дуже приємно"- щоб ті дві бабульки поняли шо в мене день народження.
В школі мене тоже всі вітали, навіть пару шоколадок було, але бляха нашо чорні? чому всі чорні? Не навиджу чорний шоколад. Я за 17 років ще жодного разу не організувала жодної вечірки вчесть дня народження, ні разу не відсвяткувала його з друзями." Треба шось таке буде придумати і на вихідні всіх запросити до себе"- подумала я.
В музичну школу їхати не захотілося, і я передзвонила Олені Сергіївній, щоб попередити, що мене сьогодні не буде. Моя друга мама тоже не забула і з ніг до голови обстпала мене привітаннями.
Тааак, 4 година дня, не буду ж я сидіти вдома в своє свято, треба щось придумати. Варіантів в мене не було взагалі, ну і з людини з якою дійсно хотілося б провести цей день тоже.
Сорі, шо вийшло не як в всіх казках, без хеппі енду і взагалі мега крутий дн, туси, алкоголь, круті компанії, дорогі подарунки. Я просто провела цей день в компанії самої себе, поїхала в центр Полтави, погуляла, пішла в кафе, думала може з кимось познайомлюся, я сьогожні нічо так виглядаю, але навіть це не вийшло. Я ніколи не притягувала до себе уваги хлопців, і завжди дуже переживала якими будуть мої перші стосунки, думала це буде хоч трошки ранше. Завжди думала про шо з ним говорити? Цілуватися на першому побаченні? Бліін, а як взагалі цілуватися? Коли тата не було вдома я псула половину яблук і помідорів на своє навчання, але так толком нічого і не зрозуміла. Останнім часом мене почало хвилювати питання, чи я взагалі заміж вийду і найду чоловіка. Вам то може з того смішно, але я внатурі за то переживала. Я буда зовсім не такою, як інші підлітки, за всі сої 17 років я жодного разу не приходила додому пяна, ну навіть і не пробувала алкоголю ну крім пива і вина, ніколи не курила сигарет і травки тоже не пробувала. Я так не любила таких шумних компаній, які слюхають музику на повну, говорять про дибільні теми і ше й при цьому всі стоять і курять.
От так і пройшло моє свято, хоча святом назвати це було тяжко. Просто ось так пройшло 17 років з дня мого народження.