Я належу тільки тобі

Як важко втрачати когось!

- Як ти могла?!- скрикнула Аня.Сльози виступи на її обличчі.
-Я, я зараз все поясню. Намагалася сказати Катя.
- Відстань, навіщо мені така подруга. Ти мене захарила тільки про себе думаєш, Сама заховалась , а мені прийшлось відгрібати ще й батьків до школи визвали .- Голосно зі сльозями на обличчі говорила Аня. Іди звідси і не говори зі мною дибілка!
До останнього слова Катя намагалася їй щось пояснити , але марно останнє слово добило її і Катя збішена забрала речі і забралась геть.
Дощ... Уроки кінчились... Малявки вибігають і кричать , а дівчина іде і виступають сльози бо втрачає частину себе, втрачає кращу подругу!
-За що. Навіщо ми прогуляли ,чому все так сталося.
Краплі дощу капали на її обличчя.Вона стояла розгублена. Як їй не вистачає підтримки .Їй вже не хотілося нічого.Мокра вона стояла посередині шкільного двору , а з 2 поверху на неї дивився Макс.Він зрозумів що сталось.Йому хотілося підійти й сказати Каті , що все добре не плач , але це була дурна ідея ( подумав він)
Наступного дня Катя прийшла в школу не в самому кращому вигляді: нерозчесане волосся, заспаний вид було видно , що з нею не все впорядку.
Уроки проходили як за звичай , не враховуючи що Аня і не повертала голову в сторону дівчини, ігнорила. Катя була не жива ні мертва ,під час уроків була не зосереджена. Після 4 уроку зрозуміла , що хоче їсти і одна спустилася в столову.
Купила піцу і чай і сіла за крайній стіл спиною до всіх , щоб її ніхто не турбував. Макс зайшовши в столову побачив її.
- Я ж не можу так просто стояти тут і все.- подумав він
Він несміливо пвдійшоа позаду і доторкнувшись до її плеча привітався:
-прівєт!
Заплакане обличчя повернулося до нього її карі очі , які просили підтримки , подивилися на нього.
-Вона була розхртстана невмита , але все одно залишалася Катьою, яка мені сподобалась.- думав він.
Він сів біля неї , а вона, як безпомічне цуценя впала йому на груди .
-Чому? - прошепотіла вона.
Макс взяв її руку і притис до своїх грудей.
- Все добре, я тут з тобою.
Що за відчуття.
- Мені так добре поруч з ним і він вже не здається таким злим і наглим як тоді.Навіщо мені хтось крім нього- думала Катя.
Вона сильніше притислась до нього і він відчув теплі сльози , які покотоися по його футболці.
Вони двоє зрозуміли , що закохалися , Каті вже було всеодно на інших , її обіймає Макс.Що може бути краще?
Лунає дзвінок...
-Іди.- пошепки сказав Макс .
- угу.- з маленькою посмішкою на обличчі відповідає Катя...
Я думаю вам подобається читати . Блін ви б знали скільки я трачу часу. Тому ставте зірочки , щоб я бачила , що ви чекаєте продовження...♥