Я належу тільки тобі

Це ж я Катя, твоя Катя...

Дівчина спробувала відступити , але хлопець прижав її до себе.
-Влад, не треба.
Але йому було ніби всеодно, його рука опускалася з талії нище і це бісило дівчину.
-Не потрібно!Що ти робиш.
Влад поцілував її у шию.
-Ні!!! Будь ласка, перестань!
Невитримавши вона пихнула його у двері кабінки,які були не докінця зачинені ,і Влад просто впав на плитку.
Катя швидко вибігла,на щастя, прибиральниці не було...
За мить зі сльозами на обличчі вона опинилася на вулиці.Її очі були червоними , бо вона так розчарувалася в цій людині.
-Так, йому і справді було на мене пофіг, він використовував мене думав , що я піддамся.За що так?
Постоявши хвилини дві у роздумах ,дівчина почула крики.
-Кать стій будь ласка.
Почувши це вона почала бігти, ніби використовуючи усі сили, аби втікти від того дурня.
Але Влад теж не здавався:він біг за нею недивлячись ні на що.
-Маршрутка,так.
Дівчина швидко заскочила всередину.За мить автобус рушиві Катя з легкістю зітхнула.
Від Влада:
Я біг, як міг,але Катя була далеко від мене.І ось за мить вона забігає в маршрутку, я вже думав, що це кінець, але ні...За лічені секунди під'їхав тролейбус, маршрут якого співпадав з тим , куди їхала Катя і я сів.
Від Каті:
Я була така щаслива,що все закінчилося ,я ніколи того придурка більш не побачу,просто шикарно.Проїхавши 10 хвилин я вийшла і пішла вулицями до свого дому, якраз проходячи через ту, де жив Макс, я почула крик за спиною, це було найгірше.

-Кать, стій вислухай.
-Бля, відвали,що ти хочеш від мене?
-Та що я зробив, я ж,я ж люб...лю тебе.
У цю секунду моє серце ніби зупинилось, я відчула якийсь холод по спині і збоку, я побачила силует дуже знайомої мені людини.Я тихо промовила по буквах:
-М...а..к..с.

Мої думки перебив той Влад, який взяв мене за руку.І я скривилася.
-Убрав від неї руки!-Я почула знайомий голос.
-Та хто ти такий бл*ть , щоб вказувати мені.
-Я її хлопець, щоб ти знав!
-Да???Хлопець, ну ти і ... Вот тримай, свою шкуру, вона мені більше не потрібна, просто дєшовка ,шлюха вона да і все.
-Дурак що ти таке говориш.Макс , не вір йому я не винна,нічого не...
-Шлюха не сказала мені навіть нічого , що в тебе був хлопець!?Да пішла ти.

Розізлившись, він пішов і я рада підбігла до мого Макса, обійнявши його сильно, як тільки можна.

Але щось дивне відбувається , чому він просто стоїть, навіть не цілує мене.
-Макс, ти чого це ж я Катя, твоя Катя, ти мене не впізнаєш?
-Знаєш, я краще піду?
-Що?Але що куди?
-Ти сама зробила свій вибір!
-Що, ти думай що говориш, який вибір.
-А ти не чула , він ж сказав, що тебе....лю....любить блять, так іди до нього.
-Але я,я ж.
-Бистро ти знайшла мені заміну поки я був в гіпсі.

Не знаю, як мій рот таке видав , але я від злості викрикнула.
-Закрий рот, ти ж нічого не знаєш.
-Ну я пішов.

Серце підказувало кричати:
-Стій не іди.
Але мозок змусив мене промовчати, і зі слізьми я впала на дорогу, відчуваючи як на мене крапають краплини холодного дощу...