Я належу тільки тобі

-Ну привіт...

Наступного ранку Катя прокинулася в м'якесенькому ліжку.Їй здавалось, що все так ідеально , але насправді щось було не так.Їй не вистачало Макса, бо вона вже так звикла до нього.Тепер вже не було його дзвінків і смс.
-Та шо я таке думаю , мені на нього пофіг,все забудь ,забудь.
Була ще одна річ,яка цікавила дівчину ще більше.
-І що ж це за знайомий лежить в лікарні.
-Блін я вже хочу йти взнати.
-бжжж.-гучно завібрував телефон Катіної мами.
-Да доця?
-Мам , що там ,я вже хочу йти до тебе в лікарню.
-Ой Катя , не спала всю ніч ,приглядала за тим хлопцем.Да можеш приходити , купи там водички йому, бо він як прокинеться дуже захоче пити.
-А добре мам, так 2 лікарня , а тобі щось купити?
-Та не потрібно , приходь хочу побачити вже тебе.
-Все біжу біжу.
Поклавши трубку, Катя почала збиратися.Вона щвидко вмилася, перекусила, одяглася і швидко побігла в найблищий магазин.Дійшовши до відділу з водою вона взяла двухлітрову бутилку Моршинської і придбавши її потарабанила в лікарню.
До лікарні було недалеко приблизно дві хвилини пішки.Зайшовши всередину Катя пройшла до відділення ,де сиділа її мама.
-Прівєт.-Дівчина обняла свою матусю.
-Прівєт прівєт.Так воду купила добре.Дивись Кать, я зараз відійду до нашої місцевої аптеки, бо треба купити бінти.
-Ага , значить всетаки в того хлопця перелом.
-Да так шо ти там посиди з ним хвилинок п'ятнадцять я зараз бистренько збігаю.Тільки будь обережна, бо в нього вчора піднімалась температура три рази.Дивись чи в нього не потіє сильно лоб.Ну це ж всерівно твій знайомий, подивись за ним давай я побігла.
-Добре, все положись на мене.
Коли Катіна мама пішла, дівчина швидко пішла коридорами, адже їй так кортіло побачити хто ж там лежить.
Захекана, вона забігла в палату...

І тут вона ніби завмерла...

На ліжку з капельнецями лежав Макс.Його голова була забинтована ,І виглядало замучене обличчя на якому виступили краплинки поту.

...

Стан Каті у той момент неможливо описати.Спочатку на підогу впала вода,а у дівчини покотилися сльози.
Вона швидко підбігла до ліжка хлопця і взяла його за руку.Здається у той момент, вона вже і забула про той випадок.
-Чому? Чому ти.-крізь сльози зляканим голосом шепотіла дівчина.-Чому ти ,чому цей знайомий, а не хто небудь інший.
Катя сильно тримала Макса за руку.
-Бідненький, бля це все через мене, він пішов хтозна куди.
Дівчина страшенно плакала.Вона була дуже перелякана.
-Коли ти вже прокинешся?Чому ти?
В один момент дівчині стало недобре, голова запаморочилась.І дівчина підсунула до ліжка крісло, щоб присісти.Вона була змучена і налякана.Не відпускаючи Максову руку, вона поклала голову на ліжко.
Сльози раз у раз капали то на простинь, то на руку Макса.
Раптом до палати заглягула мама Каті.
-Ой, ну це точно якийсь близький знайомий, може однокласник?-думала мама хлопця.-Добре хай вже спить , не буду будити доцю.
Вийшовши з палати на годиннику, що так голосно ходив стрілка досягнула 12:00.
Саме у цей час мав прокинутися Макс.Через три хвилин повіки хлопця, почали розкриватися.Його глибокі карі очі подивилися в стелю.Йому було дуже важко поворухнутись.Через кілька секунд він відчув ,як його руку хтось тримає.Але його голова не хотіла слухатись.Хлопець відчув щось мокре на руці.Йому було настільки цікаво, що він не дивлячись на біль резко опустив голову.
Напевно у ту мить щасливішої людини не було ніж Макс.Що може бути краще ,ніж побачити ту, яка здавалося забулася про тебе назавжди.Широка усмішка розпливлася по його обличчі.Він спостерігав ,як солодко його тримає за руку Катя.Його Катя.
За секунду ніби на всю лікарню задзвенів службовий телефон ,який був за дверима.Він звичайно розбудив дівчину. Вона легко підняла голову її очі поглядом зустрілися з Максом.

...

Стиснувши сильно руку Каті , він тихо з.захрипшим голосом промовив:

-Ну привіт...