На крилах трагедій

Part 1

Софія їхала на день народження до своєї тітки. Цілий рік вона її не бачила, і коли випала можливість навідати рідні тітку дівчина не думаючи вирушила.
Софії 18 років, вона має свою машину, та через неї вона вже мала проблеми з поліцією.Тітка їй за маму адже коли Софії було 4 мама залишила її на тітку і від того часу вона її не бачила.Тітка сама й не знає де її сестра. Софія закінчила другий курс.
Ще рік і вона може стати офіційно юристом, ця професія їй до душі.
Та зараз канікули, літо.
Софія не дружить з пунктуальністю.
Вона зрозуміла що запізнюється.
Дівчина нажала педаль газу.
Капот машини вдарився в щось.
Дівчина різко загальмувала.
"Боже я збила людину"
Ти думала чи варто тобі виходити з машини. Ти згадала що тітка завжди повчала тебе не тікати від проблем.
Ти вийшла з машини і побачила симпатичного хлопця.
– Ти дурепа, покажи мені ту людину яка дала тобі права.
– Боже ти живий.
– Ми вже на ти?
– Я дуже поспішаю, тебе..вас відвезти в лікарню?
– Сьогодні в мене справи, завтра обов'язково, буду знімати побої. Хоча ні, з тобою в одну машину я би не сів, ще жити хочу. – хлопець злегка усміхнувся та вирушив в своєму напрямку.
Софія сіла за кермо та рушила.
Дівчина заїхала на подвір'я.
Перед очима великий пишний особняк, гірлянди, двір гарно, святково прикрашений.
Ти вийшла з машини тебе зустріла прислуга Аделіна.
– Пані Харесс веліла зустріти вас, можете вручити мені ваші речі я віднесу їх у вашу кімнату.
Ти віддала їй речі.
Тебе охопили спогади дитинства.
Ти відкрила багажник забрала букет найулюбленіших троянд тітки та вирушила в особняк.
Зайшовши ти завмерла.
На дивані сидів симпатичний юнак розмовляв з твоєю тіткою.
Тітка підірвалась і сказала.
– Софія дорогенька, як я рала тебе бачити, як доїхала, ходи я тебе обніму.
Ти кинулась в обійми тітки.
–Дорогенька вітаю Вас, ось тримайте троянди.
– Для чого витрачатись.
Тітка вручила букет прислузі велівши поставити у вазу.
– Ох Софія знайомся, це Алекс це син брата мого чоловіка.
Алекс підійшов взяв твою руку та ввічливо поцілував її.
– Рад знайомству, Алекс.
– Вз.. взаємно, я Софія.
Тітка залишила вас вдвох та пішла зустрічати гостей.
– Не буду сьогодні псувати настрій тітці. Розкажу їй про твої успіхи та знищену репутацію завтра.
– Що ти хочеш, я зроблю все, тільки не розказуй їй, прошу- сказала дівчина з страхом.
– Я подумаю над свої бажанням.
Хлопець розвернувся та пішов.
В слід дівчина крикнула "тільки попробуєш мене шантажувати„.
Хлопець все почув та не став навіть обертатися.
Ви всі зібралися за святковим столом, завітало чимало знайомих та бізнес партнерів тітки.
Ти мовчливо їла так як з дороги дуже зголодніла. Та твою гармонію перервав Алекс.
– Нумо ваша єдина племінниця промовить тост для коханої тітки.
Прожувавши кусок м'яса який дівчина ледь проковтнула, вона піднялася. Вона відчула як її щоки горять від стиду, Софія ніколи не могла сказати щось розумне коли їй ніяково.
– Дорога тітонька, я хочу щоб ми в такій компанії ще чимало років так збиралися вшановуючи ваше свято, ви дуже хороша людина і ми всі вас дуже поважаємо та любимо. Ви мій авторитет, дякую вам за все, я бажаю вам достатку тепла та злагоди. Вибачте якщо щось не так.
Ти замітила як всі погляди було сконцентровані на тобі, твоя промова була не ідеальною.
Та тітка була враженою, їй було приємно за теплі слова, всі підняли бокали.
Ти піднялась підійшла до тітки, попередила її що дуже втомилася з дороги і підеш приляжеш.
Лиш потрібно було доторкнутись твоїй голові до м'якої подушки.
Твої очі закрились і ти заснула.
Твоя тітка стоїть, вся її голова в крові,
Ти сидиш на колінах та гірко плачеш.
Це ти мене вбила, ти, ти хотіла мої гроші, тобі ніхто не повірить.
– Я вас не вбивала.
Ти вбила, ти.
Софія піднялась з ліжка, вона ритмічно вдихала та видихала повітря.
Вона пробувала прийняти ситуацію
– Я була дуже втомленою, трішки випили, зрозуміло що мені присниться щось не розумне- повторювала собі в думках дівчина.
Вона піднялась з ліжка поглянула на годину. Було пізно друга година ночі.
Але ти вирішила провідати тітку, можливо вона ще не спить.
Ти відкрила двері спальні і побачила жінку що лежить на підлозі біля стола навколо її голови калюжа крові.
Ти голосно закричала.
Забігла Аделіна.
– Допоможіть, Софія вбила міс Харесс.