Софія з Алексом були в своєму номері і збирали речі.
Вони зовсім не хотіли бути причетними до даної ситуації, їм хотілось як найшвидше покинути готель.
В кімнату зайшов Арест.
– Ви зібрались, так добре тоді пішли.
У ваш номер зайшла прислуга.
– Вам передали щоб ви, поки справу не буде розкрито не виходили за межі готелю, вибачте за тимчасові незручності - сказала вона.
– Ммм, супер я просто не хочу знову влізати в це все, я приїхала просто відпочити, ааа чому мені завжди так нещастить - сказала невдоволена Софія.
– Залишайтесь тут, я зараз прийду.
Сказав Арест і вийшов з номеру.
Через 15 хвилин він повернувся.
– Беріть речі і поїхали.
Софія з Алексом стояли і не розуміли що робиться.
– Нумо швидко, я подзвонив до свого начальника він зв'язався із місцевою поліцією і нас відпускають.
Дівчина зрадістю схопила валізу з речами і вибігла з номера.
– А з тобою вигідно дружити.- жартуючи сказав Алекс.
– Іди уже - промовив Арест, випихаючи Алекса з номеру.
Друзі стоять на вокзалі і прощаються.
– Не очікувано, ми мали пробути тут два тижні, а вийшло всього лиш 4 дні.- сказала Софія, з жалістю в очах.
– Софія, ось наш поїзд, бери речі, швидко-сказав Алекс.
– Ну все, тримайтесь, я приїду літом, дзвоніть.
Друзі швиденько обнялись, і побігли на поїзд. Часу на довгі прощання, вічні обійми і гірки сльози не було.
Решта зимових канікул парочка провела вдвох в Софії вдома.
Невдовзі зимові канікули підійшли кінцю.
Софія повертається із коледжу, зайшовши в дім вона бачить Алекса і двох жіночок біля нього.
– Алекс познайом нас зі своєю подругою.- сказала одна з них.
Софія стояла у порога дому нічого не розуміючи.
– Софія ось присідай - сказав Алекс.
Дівчина продовжувала стояти.
– Еее, знайомся це моя мама, Марта Річард, мамо це Софія.- сказав Алекс.
Жінка сиділа на дивані опершись на лікоть і пристально, Софії здавалось з деякою насмішкою дивилась на неї.
Хлопець продовжив, було видно що він ніби хвилюється.
– А це...
Алекса перебила незнайома тобі блондинка.
– Наречена, наречена Алекса, Ванесса Скотт зовсім скоро Ванесса Річард.
ВИ ЧИТАЄТЕ
На крилах трагедій
Historical FictionВони ж хотіли просто жити як щасливі люди. Кохати один одного,жити для себе. Все могло бути швидше. Та як тільки проблеми вирішувались, приходили інші. Життя влаштувало їм несправедливий кінець.
