На крилах трагедій

Part 15

Літо, як швидко промайнув останній рік у коледжі, все погане позаду.
Ну привіт доросле життя, бувай шкільне життя.
Через 2 дні випускний, а дальше досягнення цілі до якої Софія так довго йшла, юрист.
10 червня, вечір.
Софія сидить за горою книг.
Завтра у неї ЗНО з мови, дівчина добре все знала, вона була впевнена в своїх знаннях, та хвилювання брали вверх.
Софія нарізала маленькі квадратики, і стала писати на них правила.
- Що ти робиш?-спитав Алекс у дівчини.
- Пишу шпаргалки на всякий випадок.- відповіла вона.
- Облиш, ти ж чудово все знаєш.
- Вони не помішають, я якщо я перехвилююся і все забуду.
- А якщо побачать що в тебе шпаргалки, прощавай мрія стати юристом.
- Не побачать.
- Софія облиш, ти сама чудово справишся.
Алекс приобняв дівчину з заді.
- Маєш рацію краще не ризикувати.
Дівчина поставила листочки набік.
-Так годі, ти цілий день сидиш над цими книгами, не перетомляйся, ти все чудово знаєш.-сказав Алекс.
- Зараз тільки правила повторю.
Алекс взяв Софію на руки, і відніс в сторону ліжка.
- Пусти, мені потрібно повторити.- крикнула дівчина.
- Спати, все надобраніч люблю тебе.-сказав хлопець.
Ранок
Софія збиралась на екзамен.
Дівчина страшенно хвилювалась, коли вона побачила шпаргалки які вчора писала, вона взяла їх, і кинула в кишеню, надіючись що сховає їх по дорозі в коледж.
- Удачі- сказав Алекс, перед тим як Софія вийшла з будинку.

- Попереджуємо, якщо ми побачимо що ви списуєте, вас буде виключено, і перездати ви зможете тільки в наступному році, на написання ЗНО ви маєте три години, всім удачі- сказав викладач.
Серйозні вирази обличчя на лицях у викладачів.
Всі обходять учнів, слідкуючи чи ніхто не списує.
За вчительським столом сиділа директриса.
Софія з усім чудово справлялась.
Та одне завдання дало їй захвилюватись.
Через хвилювання Софії зовсім вилетіло з голови потрібне правило.
Вона потягнулась в кишеню за шпаргалкою.
- Софія Харесс, що у вас там?- спитала викладачка.
Від неочікуваності один з папірців випав з кишені.
Викладач підійшла і підняла папірець з підлоги.
- Це твоє?- спитала вона.
- Ні, це моє.- крикнув Джош який сидів з іншого боку Софії.
- Джош мовчи- крикнула мати Софії.
Вона підійшла до викладача і сказала.
- Йдіть я розберусь.
- Софія, для чого ти це сюди принесла, ти в своєму розумі.- з шепотом сказала вона.
Софія мовчала.
Директриса розправила плечі і повернулась на своє місце з бумажкою в руках.
Всі невдоволеним поглядом дивились на Софію від чого їй стало не пособі.
- Продовжуйте писати.- сказала директриса.
Час вийшов, всі здали листочки
покинули клас.
- Дякую- сказала Софія до Джоша, коли вийшла з класу.
- Так це не мені дякуй, а деректрисі.- відповів він.
- Але ти всерівно намагався, Еммм, просто дякую тобі.
Хлопецеві було дуже приємно.
Коли Софія пішла Джош зустрівся з Джеєм.
- Де ти був?-спитав Джош.
- Та таке, потрібно було розібратися з одним типом.- відповів Джей.
- Ти ні дня не проживеш без своїх розборок.
- Ти мене знаєш, ну що можна тебе привітати як майбутнього юриста?
- Не спіши, я не знаю як склав ЗНО, так, ану поглянь на мене, що в тебе з губою?-спитав Джош у брата.
- Виживу, маленька царапина, зато тепер будем повністю однакові, навіть з шрами над губою- жартуючи сказав Джей.
- Так, ходи вже - насміхаючись сказав
Джош.
✨ ВИПУСКНИЙ ✨