На крилах трагедій

Part 5

– Добрий ранок, Аделіна що сьогодні смачного?
Аделіна?
– Віль'яме ви не бачили прислугу?
( ВІЛЬ'ЯМ ДЯДЬКО СОФІЇ)
– Ні, її немає?
– Як бачите?
-Окейй поснідаю в кафе.-промовив Алекс сам до себе.
– Алекс, ти кудись йдеш.
– Так до Софії.
– Тоді передавай привіт.
"Цікаво чим ваш привіт їй допоможе"
подумав Алекс та вийшов з особняка.
Зайшовши у відділення поліції Алекс побачив Ареста.
–(Свист) типок, організуй мені побачення з Софією – сказав Алекс.
– На сьогодні час для зустрічей закінчено приходьте завтра.
– Як офіційно, я серйозно мені потрібно з нею поговорити, наврядче такий обіженка як ти її підтримає.
– Чай зустрічей закінчено, приходьте завтра- ще голосніше сказав Арест, зі злості в голосі.
По дорозі в особняк Алекс зустрів свого дядька.
– Куди прямуєте? – спитав Алекс Фредерика.
– Ось найближче кафе, цілий день на бутербродах не варіант. – відповів той.
– Аделіна ще не приходила?
– Ні, на дзвінки теж не відповідає, треба звільнити її до бісової матері.
– Я мабуть теж піду дещо перекушу.
Зайшовши в найближче кафе, хлопці замовили щось їсти, говорити не було що, останнім часом одні неприємності.
Фредерик тоскує за своєю жінкою, Алекс за Софією.
Цілу ніч Алекс не міг заснути, він думав про неї.
На другий день Алекс налаштувався відчитувати Аделіна за її позапланову відсутність.
Та відчитувати було нікого.
Адель не появлялася, телефон її поза зоною. Та чесно кажучи вона хвилювала Алекса менш ніж Софія.
Алекс вирушив до дільниці.
Прийшовши в кімнаті зустрічей його вже чекала Софія.
Алекс розповів Софії про раптове зникнення Аделіни.
Софія запевняла його що це все не випадковість.
Весь інший час Алекс обіцяв їй що витягне її звідси.
– В домі скучно без тебе, Жанна Д'арк.
– Цікаве порівняння.
– Але зовсім логічне.
Алекс хотів тебе приобняти та за дверима камери ви почули якийсь гамір.
– Я не вбивав її, я її любив, це просто збіг обставин, відпустіть.
– Фредерик?
– Алекс вони підкупні гади, я не вбивав її.
Фредерика запхали в камеру.
– Відпустіть його.
– Софія Харесс на вихід.- промовив лейтенант поліції.
– Що відбувається, Арест чому Фредерика затримали?
– Його побачили в кімнаті тітки, він підкидував речі пана Вільяма щоб зробити його винним.
Ми думали кого він хоче прикрити скорше всього себе або вас міс Харесс.
Та пан Вільям признався що знав що Фредерик вбив її але прикривав його, як взнав що той хотів його підставити прикривати його було б не логічним.
Тому ми відпускаємо вас до вияснення обставин. Але є одне але.
– Яке- запитала дівчина?
– Ви маєте підписати один документ, про невиїзд цим ви підтвердите що не маєте ніяко відношення до вбивства.
– Якщо я підпишу цей документ, то з мене стягнуть підозри?
– Ні звісно, але він вам не помішає.
Ти підписала документ та відправилася на вихід.
– Я не вірю, не вірю, що Фредерик міг її вбити.- нервово сказав Алекс.
– Я теж, але все дуже дивно, Аделіна пропала, дядько дивно себе веде.
– Може прогуляємося, потрібно розвіятися.?- запитав Алекс.
– Хочу побути одна.- відповіла дівчина.
– Двох днів в холодній камері тобі не вистачило?
– Це різні речі.
Алекс приобняв тебе та відправився в сторону особняка. Натомість ти пішла в сторону колодязя.
На дворі вже стемніло, стало прохладно, ти відчула деякий спокій, хоч розуміла що це далеко не вирішення проблем.
Ти зупинилась біля старого колодязя.
Води там вже не має, хтось його засипав. Навпроти стара занедбана церква.
Холодні руки приобняли тебе заді.
Ні це був не Алекс. Вологу смердючу тканину приклали до носа та рота, ти почала задихатися.
Через декілька секунд взагалі втратила свідомість