На крилах трагедій

Part 8

Софія лежала на ліжку і дивилася в стелю. Алекс зняв номер в готелі на двох. Коли дівчина побачила що хтось зайшов вона швидко обернулась на бік і притворилася що спить.
- Софія, вставай, я тут тобі поїсти приніс, ти сніданок проспала.- сказав Алекс.
-Мм, що смачного ти приніс.
Алекс вручив піднос з кавою і фруктовою нарізкою і сказав.
- Поїш, і одягайся підем погуляєм, сьогодні чудова погода.
- В мене щось не має настрою- відповіла дівчина.
- Я не питав а уточнив, давай швидко.
Алекс чмокнув дівчину у щічку і вийшов на балкон.
- Зранку приходив Фредерик, хотів щось тобі сказати, але я не став тебе будити.
- Чому, потрібно було збудути.
- Занадто вже солодко ти спала.
- Дядька вже заарештували?
Спитала дівчина у Алекса.
- Софія.
В кімнату зайшов Арест.
- Доброго ранку, Арест.
Сказала дівчина.
- Нічого собі ранок 12 година дня.
Відповів той.
- Арест розкажи Софії.
- Що розказати.
Перебила дівчина Алекса.
- Арест заметушився та присів біля тебе.
- Твій дядько, він залишився в особняку, він згорів, поліція знайшла тільки кістки.
- Він хотів мене вбити, це його жорстокий але справедливий кінець.
Кімнаті опанувала тиша.
Через годину ти одягнула стильну білі сукню, привела своє волосся в порядок.
Натягнула улюблені кросівки, і ви разом з Алексом пішли гуляти.
Ви ходили за ручку по теплому асфальті між симпатичних конструкцій та будинків.
Парочка говорила про щось своє, по тонкій вулиці проїжджав чорний джип на диво він зупинився саме біля вас.
Затоноване вікно спустилося, і звідти виглянув лисий чоловік, спортивної зовнішності.
- Алекс, Софія Харесс.
Сказав він.
- Так.
Промовила дівчина.
- Ми шукаємо Фредерика, він сказав що якщо він не буде виходити на зв'язок ми можемо звернутися до вас.
Не знаєте де він?
Спитав вас чоловік.
- Я бачив сьогодні його.
Але зараз не знаю де він, на дзвінки він нам теж не відповідає.- сказав Алекс
- Він нам нічого не розказував про вас?
Продовжила Софія.
- Ось моя візитка, якщо він вийде на зв'язок телефонуйте на ось цей номер.
Нашого візиту довго чекати не будете.
Джип поїхав.
Ви глянули на візитку там писало
«Egor
Club „ Azart games„
*Номер телефону*
- Нам потрібно поїхати туди, дізнатися що до чого.
Сказала дівчина.
- Ще чого хай сам розбирається, а може він втік, ще його борги нам перепишуть.
Відповів Алекс.
Та Софія настоювала на своєму.
- Так дізнаємося про яку суму йде річ, не бійся нічого вона не перепишуть, просто дізнаємося що до чого.
Це ж твій дядько.
- Добре давай я викличу таксі.
Сказав Алекс.
- Яке таксі в такі місця добиратися на таксі не варіант.
- Ну тоді на твоїй машині.
- Тоже ні, вона зараз на ремонті.
- В особняку в гаражі стоїть машина дядька. Можемо поїхати на ній.
- Добре, тоді в особняк доберемося на таксі, я зараз замовлю таксі, а ти дзвони до Ареста.
- До Ареста?
Спитав Алекс.
- Так, він нам не помішає.
- Обійдемося без нього.
- Добре тоді я сама подзвоню.
А якщо тобі так вже не подобається його присутність, можеш залишитися в готелі.
А я з ним розберуся вже.
- Ще чого, зараз подзвоню.
Ви приїхали до особняку.
Там вас вже чекав Арест.
Алекс все розказав йому по телефону.
Софія побачила як замість красивого просторого особняка стояла лише коробка з обгорівшої цегли.
Алекс вигнав машину з гаража.
Ви сіли і поїхали.
Коли ви зайшли в приміщення вас зустрів хлопець.
- Раді бачити вас в нашому культурному закладі.
Ти оглянулась навкруги.
Дами в елегантних сукнях.
Чоловіки в елегантних костюмах.
Твій літній прикид явно не оцінили.
Всі такі серйозні.
- Чим можу допомогти?- спитав хлопець.
- Нас потрібен Андміністратор цього закладу. - сказала Софія
- Зараз він зайнятий.- відповів той.
- Ми від Єгора. - впевненим голосом сказав Алекс.
Через хвилину хлопець стояв перед вами з Адміністратором.
- Чим забов'язаний юна леді?
Сказав Адміністратор.
- Ми хочемо дізнатися про борги Фредеріка, ви маєте його знати.
- Ми не розказуємо постороннім про наших клієнтів, це конфіденційна інформація.
- Розумієте ми можливо можемо закрити борг Фредерика.
- Що ви хочете дізнатися?
Спитав Адміністратор.
- Все що його стосується.
Сказав Алекс.
Адміністратор показав вам на барну стійку.
Там він розказав про частенькі відвідування Фредерика, про заборгованість.
- Він програв, але продовжував грати, в надії що виграє.
Але..
Адміністратор вам розказав все що знав.
- Сума занадто велика і нам не по кишені віддати цю суму.-сказала Софія
- Я дуже добра людина, тому можу забути про борг якщо така чудова дівчина як ви не проти прогулятися зі мною сьогодні ввечері.
Сказав Адміністратор.
- Проти.- злим голосом відповів Алекс.
Софія взяла руку Алекса, маючи на увазі що вона не збиралась з ним кудись йти.
- Ну тоді ви можете зіграти зі мною, якщо виграєте я забуваю про борг якщо ні вибачайте, но більше нічим не зможу допомогти.
- В що будем грати?
Запитала дівчина.
- Пропоную покер- уточнив адміністратор.
- Я чудовий гравець покеру, я піду грати- сказав Алекс.
- Ні.- відповів Адміністратор.
-Що ні?
Сказав Алекс.
- Ні, Софія буде грати зі мною.- сказав той.
- Але ж я не вмію.
Відповіла Софія.
- Тоді покидайте приміщення втрачаючи шанс.
- Добре я зіграю.
Адміністратор роздав Карти.
- Хочете замінити карти?
Сказав той.
- Ні, граєм.
Ви розкрили карти.
- Мені шкода але ви програли.
Софія повернулась до друзів.
- Я програла.
Ви покинули приміщення.
- Давайте назад я поведу.- сказала дівчина.
- Ще чого, я ще жити хочу.-сказав Алекс
- Я наполягаю.
- Ні, ні, і щераз ні.
Та дівчина не слухаючи хлопця сіла за кермо.
- Вилазь!
Настоював Алекс.
- Ну Алекс, ну прошу.
Арест сидів заду, і мовчки спостерігав за ними.
- Ну добре.
Ви спокійно їхали без пригод.
Дівчина подивилася в дзеркало збоку, і побачила заді себе машину, знайому машину, ту що бачила сьогодні коли гуляла з Алексом.
Софія надавила на педаль газу.
- Ти що робиш, повільно відпусти газ.
- Подивися за нами слідкують потрібно відірватись.
- Не коли ти за кермом.
Та Софія його не слухала.
Дівчина натиснула на педаль газу.
- Софія собака.
- Дівчина побачила на дорозі собаку.
Вона різко загальмувала, машину почало заносити, вона старалась тримати кермо та сили не вистачило.
- Софія тримай руль- кричав Алекс.
- Ми зараз вріжемося в стовп- закричав Арест.
Машину сильно крутило.
Зі страху дівчина взагалі відпустила кермо.
- Що ти робиш?- сказав Арест.
З пасажирського крісла Алекс схопився за руль стараючись вивернути його, та було пізно.
Машину врізало в стовп.