1 глава

61 5 2
                                    

Пройшло вже десять років як Ігор бачив останній раз Миколу.Він часто його згадував на протязі цих років.Його спогади про чудове шкільне життя та минулу дружбу з цим хлопцем його роз'їдало з середини.Як же він тоді помилявся,що можливо їхня дружба стане чимось більшим,і ось він все втратив в одну хвилину,коли повірив в себе та поцілував свого друга....

2 роки тому брюнет закінчив технологічний університет та продовжив керувати сімейним бізнесом.За ці декілька років він встиг розширити торгову марку та відкрити ще декілька ресторанів в великих містах України.

Прокинувшись в поту зранку від ще одного кошмару,який його переслідує уже протяг 10 років Ігор вдихав великі комки повітря,щоб прийти до тями."Ти мені огидний!" відлунювалося в його голові,останні слова які сказав йому він,його перше кохання.Залишивши велику рану в його серці він зник з його життя назавжди.Брюнет витер пітне чоло та дивився ще хвилину на стіну.Він проживав в невеликій квартирі з новим ремонтом в центрі Києва.Вона була просторою,Ігор любив мінімалізм,в квартирі не було яскравих елементів декору.Лише чорний та білий був в його житті та гардеробі,ніяких яскравих речей,вони нагадували йому про минуле,яке він більше не хотів згадувати.

Помилка 10-літньої давнини Where stories live. Discover now