Помилка 10-літньої давнини

5 глава

-О,містер Хвіст,радий вас бачити.Вас знову турбують ці кошмари?-лікар пожав руку Ігорю та сів зі стурбованим обличчям на стілець-прошу,сідайте.
-Дякую.Так ви праві,вони знову повернулися.-брюнет втупився в свої лодоні та увесь час мовчав.
-Мені доведеться знову назначити  вам препарати,але як я і говорив вони навряд чи врятують вас від кошмарів-Кравчук дивився зі схвильованим обличчям на свого пацієнта-поки ви самі цього не захочете,то вони вас будуть і далі переслідувати.-він чекав на реакцію брюнета,але той мовчав.
-Я розумію,але мені важко...-нарешті Ігор перервав цю тишу.
-Все в ваших руках,я в вас вірю-лікар похлопав по плечу брюнета та вийшов із кімнати-до зустрічі-хлопець нічого не відповів він просто піднявся та швидкою ходою пішов на вулицю.

Він вдихнув повні груди прохолодного повітря та оглянувся навкруги.Місто нагадувалося йому вулик,а люди бджіл.Всі кудись квапилися та не звертали уваги ні на кого.Сівши в автівку він глянув на годинник,уже 14:45 він запізнюється на зустріч.

Брюнет сидів в кафе та говори зі своїм партнером по роботі,але краєм ока він помітив,що за сусіднім столиком сидів Микола з групою людей.Його серце шалено почало битися.
-З вами все гаразд?-почувся схвильований голос навпроти.
-А так,мені просто трохи жарко стало-швидко відповів Ігор та продовжив ствердити поглядом сусідній столик.Група людей щось бурно обговорювали,Ігор прикрив рукою половину свого обличчя,щоб дай бог той його не впізнав.Брюнет вже навіть не слухав про що говорила люди навпроти,йому було байдуже.Він вперше побачив Миколу після стількох років,в його голові минало багато питань:"чи забув він мене?","а чи пам'ятає він проте що сталося 10 років тому?","він же мене пробачить?"...