Помилка 10-літньої давнини

екстра 13.3

Миколине обличчя палало від того що діялося в його голові.Він прикривав своє обличчя,а би Ігор не бачив його в такому стані.
-Хей чому ти прикриваєш своє обличчя?-з насміхкуватим сумом сказав брюнет-чи ти хочеш,щоб я тебе зв'язав?-з ухмилкою на обличчі спитав Ігор.Микола мовчки прибрав свої руки від обличчя,йому було соромно.Брюнет почав бистріше рухатися.Микола не міг зтримати свої стони,прикриваючи рота рукою він насолоджувався.
-Так не піде-брюнет схопив обидві руки рудого та зафіксував їх вгорі своєю великою лодонею.

Після години Микола уже видохся.
-Нгх...все...І-...Ігор досить-стонячи під брюнет ледь говорив рудий.
- Ти уже скільки разів кінчив,а я лише кілька-з сумним обличчям сказав Ігор.
-Давай...трохи передехнемо-хапаючи ротом багато повітря говорив рудий.
-Добре,тобі допомогти в душі?-посміхаючись сказав брюнет.
-НІ!-кидаючи в обличчя хлопцю подушку,який нависав ще досі надним крикнув Микола.
-Добре-Добре,хех-чухаючи потилицю Ігор дивився на рудого-я тебе кохаю-сказав брюнет та навалився на Миколу обнімаючи його.
-Я тебе теж кохаю-тихо пробурмотів рудий.