Відродження кінозірки

Розділ 15: Ти досліджуєш мене, маленький білий кролик?

— Ву, ву...

Покараний Чов Сяо Хай плакав, поки все його обличчя не почервоніло. Він виглядав надзвичайно жалюгідним, але все ще тримався за шию Чов Цяня і не відпускав.

Зрештою Чов Цянь залишався батьком. Він бив, доки його серце не пом'якшало, але тон все ще був поганим.

— Схоже, ти дійсно хочеш, щоб я причепив повідець до твоєї шиї. Повір мені, я це зроблю. В який раз ти вже тікаєш?!

— Вуу... – Чов Сяо Хай жалібно заплакав і потерся об голову Чов Цяня. – ...В третє.

— Дідько! У п'ятий раз! – Чов Цянь додав ще кілька ляпасів по сідниці Чов Сяо Хая. – Якщо ти знову втечеш, то запам'ятай мої слова, я не буду шукати тебе. Ти можеш бігти, куди хочеш, і подивишся, що мені байдуже!

Бай Лан мовчки спостерігав за цим. Це була сторона Чов Цяня, яку він ніколи раніше не бачив. Він розвернувся і пішов на кухню налити склянку теплої води. Чов Сяо Хай плакав, поки його голос не захрип, і він щойно з'їв млинець, тож, ймовірно, відчував спрагу. Таким чином він також міг би не чути те, що йому, ймовірно, не варто слухати.

Чов Сяо Хай гикнув і жалібним голосом сказав:

— ...Я не втечу. Я просто хочу бути разом з татом...

— Хіба я не казав, що це не зручно? Мене часто тут немає, – нахмурився Чов Цянь, – Хіба я не завжди повертаюся до тебе? Я також підписую твоє домашнє завдання щодня.

— Але... Але я тебе не бачив. Я щоразу спав. – сльози Чов Сяо Хая безперервно текли.

— О, хлопче, ти не можеш звинувачувати мене в тому, що ти спиш, – сказав Чов Цянь, — Мені також цікаво, чому у мене народилося порося замість дитини. Чому щоразу, коли я приходжу, ти спиш?

— Я, я не порося!!! Лише тому, що я п'ю суп, я засинаю, – Чов Сяо Хай був настільки стурбований, що запинався, — Я теж не люблю його пити. Чи можеш сказати тітоньці Ян, щоб вона більше не змушувала мене пити суп?

Обличчя Чов Цяня потемніло, і він холодно засміявся.

— Тітонька Ян наполегливо працює, щоб готувати тобі суп щодня, і тобі це не подобається? Ти якийсь молодий майстер? Я, твій батько, ніколи не мав такого стану. Якщо ти не вип'єш, я тебе поб'ю.

У Чов Сяо Хая була товста шкіра, і він не боявся удару. Він підняв голову і голосно сказав: