Відродження кінозірки

Розділ 63: Додатковий розділ 2 (Про Жон Дзаня та Чов Сяо Хая)

Вперше Жон Дзань заговорив з Чов Сяо Хаєм у перший день навчання в дитячому садку.

Причина була дуже проста: вони сиділи за одною партою.

Однак перше враження, яке Чов Сяо Хай справив на Жон Дзаня, було не дуже гарним. Тому що він не взяв із собою олівці, необхідні для ранкового уроку малювання. Коли вихователька попросила усіх дістати олівці, обличчя Чов Сяо Хая було сповнене розгубленості, він дивився то вліво, то вправо.

На той час Жон Дзань не був знайомий з Чов Сяо Хаєм. Тому, хоча він і помітив, що з ним щось не так, він не звернув на це уваги й просто відкрив свій пенал.

Доки вихователька не помітила, що Чов Сяо Хай витріщився на неї. Вона підійшла, нахилилася й запитала:

— Твоя мама не спакувала їх для тебе? Вихователька написала про це в листі.

У цей час Чов Сяо Хай лише широко розплющив очі, похитав головою й нічого не відповів.

Вихователька також не ставила багато запитань. Вона погладила Чов Сяо Хая по голові й попросила Жон Дзаня, який сидів по сусідству, поділитися з ним, щоб вони малювали разом.

Це був перший день у дитячому садку, тому Жон Дзань не звик ділитися з іншими. Його родина виховувала його як дорогоцінний скарб; усі іграшки, книжки та малюнки, які він мав, належали лише йому. Жон Дзань насупився й відчув себе трохи нещасним. Він подумав, що якщо цього разу мама Чов Сяо Хая забула про це, то потрібно буде наступного разу їй нагадати.

Жон Дзань, який з дитинства був дуже суворим до всього, трохи подумав, а потім відчув полегшення й спокійно продовжив малювати.

От тільки коли настала друга половина дня, після обіду, і настав час полуденного сну, вихователька виявила, що Чов Сяо Хай також не взяв з собою й ковдру.

Про це було зазначено в листі заздалегідь. Оскільки ковдри були особистими речами, в інтересах дотримання гігієни, хоча дитячий садок надавав ковдри для продажу, він не ніс відповідальності за догляд за ними або їхнє чищення. Тож щопонеділка дитячий садок вимагав від батьків приносити свіжовипрану ковдру. Оскільки це був перший день, ковдра, звісно, мала бути новою. Але батькам однаково потрібно було купити її заздалегідь і принести до дитячого садка на зберігання.

Тоді вихователька знову нахилилася й промовила лагідним голосом:

— Ти не приніс ковдру? Вчителька все написала в листі. Сьогодні, коли прийдеш додому, нагадай мамі, щоб вона ще раз переглянула його.