Зміни себе, або зламай

Розділ 12

Я не могла зосередитися на темах, що пояснював вчитель, я думала про інше. Наскільки швидко може змінитися все. Як це буває? Раніше в тебе було нічого, і тебе це повністю влаштовувало, а зараз у тебе є все те, чого ти ніколи не мала, а тобі все одно. Якось все не так. Майже не так. Я хочу проводити свій день так, ніби цей день останній в моєму житті. Хочу стати кращою, кращою для себе, бути такою як я мріяла. Бути у всьому ідеальною. Звичайно це не можливо, але ніхто не завадить мені мріяти про це, і робити все можливе. Але часом, я сама собі і є перепона. Хочу мати одну, двох, або ж трьох, взагалі не має значення кількість, просто хочу мати друзів, які б пішли заради мене на все, а я заради них, як в кіно. Думаю, що Дана і Дін, саме такі друзі. Хочу мати хлопця, якого б полюбила, в перший раз відчула як це любити людину, не рідну, не знайому людину, і яка б тобі замінила весь світ. Він може бути одним єдиним на все життя, але ідеальним, тільки для мене, тільки мій. В мене настільки приземлені мрії, і вони ніколи не здійсняться, тому що все таке буває тільки в казках, або в фільмах, але точно що не в моєму невдалому житті.

- Ей, можливо, ти хоча б щось запишеш? - перебив мої думки Дін.

- Ааа, так, звичайно.

Як я намагаюся з ним подружитися, але ж це надзвичайно важко, він не серйозний і кожне його слово ти не розумієш, чи це насправді він говорить чи це його тільки дурнуваті смішинки. Але напевно він хороший. І не такий поганий, яким я його уявила. Навіть в душі він просто прекрасний друг, просто я ніколи не ділилася з ним чимось дуже важливим, останнім часом у мене не було такого, але він би зрозумів мене, можливо.

- Про що думаєш?

- Хм, про все.

- Думаєш Роджер це серйозно?

Ну звичайно я йому все розповіла. Я люблю розказувати. Люблю коли мене просто вислуховують, навіть інколи без порад. Просто,щоб тебе вислухали і зрозуміли.

- Я не знаю, я взагалі нічого не знаю, - зробила я паузу, - так, все,- сказала я, піднялася з місця і вийшла з класу.

Не знаю для чого я це зробила, але все це просто виносило мені мозок, я не могла думати, і слухати і голова просто розривається. Зараз захотілося побути на самоті. Звичайно, я завжди була на самоті, але коли у мене появились друзі,то мені часто не вистачає того, що було раніше, так я дурна, навіть дуже. І я знаю, якщо я зараз не піду в одне місце, то в мене почнеться істерика, хоча ні, вона уже почалася. Я почала плакати, ооо, це так жахливо. І чому? А я сама не знаю, просто все не так, все якось не так, мій мозок розривається від численних думок, я не можу, це все тримати в собі вічність.