Зміни себе, або зламай

Розділ 7 ( Дівчина із іншого життя)

- - Господи, Софія, що ти зробила з собою? - кричала мама так, що вуха мої уже горіли, як чайник.

- - Мам, скільки разів тобі казати, я не Софія, я Джулія.

- З цим я трохи переборщила, я знаю.

- Що ти верзеш? Подивись у своє свідотство, або ми з татом все ж таки поведемо тебе до психіатра.

- Це все тимчасово, я зміню своє імя на Джулію, і ви мене не зупините, - почала сміятися із тієї дурні, що говорю,- а що не так з моєю зачіскою?

- Софія, якщо тобі протягом тижня це буде подобатися, ось такий твій образ, то це буде чудово, це буде твій першим великим кроком до самореалізації і я як мама буду рада за тебе і підтримаю, тому що за всі роки, ти ніколи не цікавилася своїм виглядом, і мене це насторожувало, чесно.

Мамин монолог, ось такий - мене вразив. Я навіть ніколи б не подумала, що вона не буде проти, що вона завжди хотіла, щоб я зробила якісь кроки і зміни в своєму житті,ми переїхали в цей дім коли мені було 6 років, і в перший клас я пішла в цій школі. І від того часу, я яка була, така і залишилася, навіть волосся ніколи не підстригала, і тепер я розумію, маму це лякало.

- Д-о-н-ю, що це? Хто це? Навіщо? - тільки переступив тато поріг дому, як не міг вимовити ні слова.

Я почала сміятися, дбайливого і зляканого тато він зіграв добре, але все це занадто.

- Тепер я розумію в кого ти така стала, - раптом сказала мама з кухні, коли побачила тата і я не зрозуміла до чого це вона?

- Мам, ти про що?

- А хай тобі, твій любий татусь-рокер все пояснить, - сказала мама і сміючись піднялася на гору.

ЩО? Який рокер? Хто? Я нічого не розуміла. Про що вона?

Я обернулася лицем до тата, який досі стояв не в розумінні і дивився злякано на мене.

- Я навіть не розумію, про що вона, - сказав тато і продовжив знімати з себе верхній одяг та туфлі.

- Ні, ні, це я нічого не розумію, введіть мене в курс справи, будь ласка.

Тут було щось не чисто, і я звичайно звикла до цих сімейних секретів, але тут мені було цікаво чому «тато рокер» і чому це стосується мене?

- Гаразд, сядь, я повинен був розповісти тобі все це раніше, щоб уникнути всього цього, що ти зробила з собою. Мені було 15, мені залишилося всього 2 роки до закінчення школи, а я досі був нудний ботан, який насправді любив навчання і не любив розваги. В один прекрасний день, коли сонце в зимовий ранок просвітило мені голову, я зрозумів, що живу занадто нудно і жахливо. Перше, що я зробив того ж дня - це змінив зачіску, в мене було чорне волосся з червоними пасмами, - і тут я засміялася, але швидко закрила рот рукою, - хм, так, я любив частенько грати на гітарі один, та писати пісні, коли душу огортав смуток і я вирішив, що нам з друзями потрібно створити рок-групу, в мене був хриплий басовий голос, якраз як в рокерів і я був солістом і грав на гітарі. Господи, я був такий і після закінчення школи, і взагалі ми складали пісні записували їх на диск і проводили концерти в клубі, скільки ми мали шанувальниць, серед них була твоя неймовірна мама, яку я серед тисячі прихильників міг побачити зразу, ось тоді я був щасливим справді. Але я закохався в твою маму, яка змінила мене і я зрозумів, що це не може більше продовжуватися, я взявся за розум знову і став бізнесменом, а зараз я трудоголік і отримую досить таки хорошу зарплатню. Так, ось висновок із цього всього, це що в тебе зараз я розумію, в кожного підлітка повинно буде таке, але запам'ятай це не буде тривати довго, виростеш ти зрозумієш, що це була гра, дитяча гра, в яку ми кожен любимо грати.