Ранок - це завжди прекрасно, ти прокидаєшся і розумієш, що це новий день, який потрібно прожити щасливіше, ніж попередній, ти радієш, що живий, що можеш мислити, та бачити в звичайних речах незвичайні, ти можеш вдихати аромат кожної з пори року, аромат теплого чаю зранку, відчувати, прокидатися від проміння сонця, та з радістю йти до школи, адже цієї миті колись не буде, і ти обов'язково будеш сумувати. Та є в цього ранку один недолік, він завжди приходить не вчасно. Я прокинулась від того, що поруч не побачила Алекса. І в мить згадала, все, що було вчора і в ночі, в мить від цієї думки я засоромилася. Лежати, спати разом з хлопцем і обніматися, все це було так не про мене. Та це ніяк не виглядає вульгарно, та не красиво, адже головне прокидатися разом, в цьому і сенс щастя. Я взагалі не могла б уявити, що колись це станеться зі мною, що я буду така як зараз була, всього цього, що зараз у мене є, мені було не потрібно. Важко уявити, як швидко людина може змінитися, і все що її оточує.
Я спустилася вниз,на кухню. Побачила Алекса, він був одягнений у спортивні сині штани, та білу майку, яка трохи спотіла.
- Ти бігав? І без мене? - запитала я його, і він вмить посміхнувся побачивши мене.
- Не хотів тебе будити, тобі ж ще в школу зараз, а я приготував сніданок.
- Ммм, пахне смачно, іду покличу всіх інших.
- Сідай, я сам, ми маємо все встигнути, - мовив м'яко він.
В одну мить я подумала чому?...Чому Алекс не став кухарем? Він приготував просто неперевершені млинці з малиновим варенням, навіть моя мама хай сховається зі своїми делікатесами. Ми смачно посмакували. А що з Даною? Вона як ніколи щаслива, світиться, як новорічна ялинка. Цікаво, вони як завжди радіє життю? Чи сталося щось дійсно радісне?
Я побігла до своєї кімнати, щоб перевдягнутися. Надворі з кожним днем все тепліше і тепліше, я одягла свою вільну сукню, бордового кольору, з великим намистом на грудях, чорну шкіряну куртку і чорні пінетки, наділа свій коричневий рюкзак на плечі і спустилася до друзів. Вони всі мило стояли і чекали мене.
- Я готова, можемо йти, - мовила радісно я.
Ми з Алексом йшли попереду всіх і тримались за руки. Мені здалося, що він хотів мені щось сказати. І нарешті він заговорив:
ВИ ЧИТАЄТЕ
Зміни себе, або зламай
Roman pour AdolescentsСімнадцятирічна Джулія, пише свою історію, яка трапилася з нею минулого року. Тоді вона була зовсім не тією дівчиною,яка є зараз. Чи можна повністю змінитися за один рік? Що краще бути популярною дівчиною, чи навпаки ізгоєм? Це є досі не вирішеним д...
