За містом було просто казково. Інна заплющила очі, вдихаючи аромати польових квітів, які приносив пустотливий вітер. На узліссі прохолода рятувала від літньої спеки, поважні дерева шепотіли про свої прадавні таємниці, а різнобарвні метелики намагались сісти на ромашковий принт, що розквітав на сукні дівчини.
- Поглянь, поглянь, що в мене є, - до брюнетки підбігла маленька дівчинка, щось затискаючи між двох долонь.
Інна перевела погляд на маленьку долоньку і посміхнулась, побачивши там довгу зелену гусінь з яскравими цятками.
- Наталко, давай повернемо її на листок, можливо вона має діток, які чекають на свою матусю, - сказала молода жінка дитині.
- Давай, - серйозно кивнула дівчинка, обережно перекладаючи гусінь на широкий лист лопуха.
Інна дивилась на доньку та зелену гусінь, але при цьому її думки все швидше поринали у минуле. Кадри почали змінювати один одного, наче в калейдоскопі, пробуджуючи приховані спогади та почуття.
Ось, така ж літня днина, більше двадцяти років тому. Вона була ще маленькою дівчинкою і в той день поїхала з мамою за місто. Все видавалось незвичайним та казковим. Навіть порожня електричка, яка відстукувала дивний мотив, схожий на таємничу пісню підгірного народу, що шукає коштовну руду серед скель. І бородатий дядечко, який дрімав неподалік від них, він ж явно був тим самим гномом, про якого мама розповідала їй історію напередодні.
Сонце припікало сильно і мама розстелила покривало під розлогим старим дубом на узліссі, поки вона бігала за метеликами по полю. У них мав бути справжній пікнік з соком та бутербродами, а потім казки, які вона так любила слухати в дитинстві... як і її Наталка зараз.
- Ма, маам, - маленька Інна біжить до високої усміхненої брюнетки, тримаючи на долоні гусінь. - Поглянь! Можна додому забрати?
- Донечко, а якщо в неї дітки є? Давай краще повернемо її на листок, - похитала головою мама.
Вони тоді обрали найкращий зелений листок і пересадили знайду на нього. Інна досі не розуміла як вона ту гусінь не роздавила, затискаючи її в кулак... але якось так завжди в дітей виходить, он в Наталки вона ж теж без ушкоджень залишилась...
Наступним став спогад про лікарню. Інна глибше вдихнула, щоб не розплакатись...
Мама на ліжку у білосніжній палаті, до неї не пускають. Інна в довгому світлому коридорі, поруч стоїть бабуся, до якої хочеться пригорнутись, щоб відчути хоч якусь підтримку, але вона така серйозна та відсторонена, що дівчинка не наважується і, стискаючи кулачки, продовжує мовчки дивитись на двері.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Легенди Зими. Криве дзеркало казок
Paranormal*Короткі містичні історії, що показують особистісні та соціальні проблеми через призму відомих з дитинства казок* Книга-2 з серії -Коло Року- (літературні смаколики до зимових свят і Йолю зокрема) Світ магії та інфернальних сутностей тісно перепліта...
