Січень видався досить морозним. Снігова ковдра вкривала землю і міріади кристаликів переливались різними барвами у сонячному світлі, наче коштовні камінці, які розсипала чародійка Зима, коли пролітала над містом у своїх санях.
Андрій, потягуючись, відійшов від вікна. Зимові свята завершились і необхідно вже було братися до роботи.
Мобільний телефон весело завібрував на столику, сповіщаючи власника про новий вхідний дзвінок.
- Привіт, синку. Як ти?, - чоловік скривився, почувши голос матері. Потрібно було глянути на екран, перед тим як зняти слухавку.
- Так, привіт, все гаразд. А ви там як?, - відповів Андрій.
Він непогано ставився до батьків, систематично надсилав їм гроші та подарунки. Але зайвий раз згадувати про своє походження успішний співробітник великої компанії не любив.
Звичайна родина з села, без видатних пращурів, без історії та досягнень. Батько закінчив училище і все життя пропрацював водієм, мама - вісім класів середньої школи і до пенсії ходила на ферму до корів, працюючи дояркою.
Він був пізньою дитиною, іноді здавалось, що батьки ставляться до нього як до онука, а не сина. А якщо все це взяти в комплексі з їх місцем проживання та примітивним мисленням, то інакше як до старих родичів Андрій до них ставитися не міг.
- Ох, синку, помаленьку... в батька ноги болять, ледь ходить вже, не знаю навіть чи зможе той сніг розчистити біля будинку, - забідкалася мати. - А ти скоро до нас приїдеш? А то такий заклопотаний з тою роботою, що ні на Різдво, ні на Новий рік не зміг з міста виїхати.
- Не знаю, - Андрій заплющив очі, намагаючись розмовляти спокійно. - Мамо, в мене дуже багато роботи. Фірма сама працювати не буде.
А сніг той не чіпайте, продукти в вас є, чого зайвий раз з подвір'я виходити. Якщо дуже буде потрібно, то я комусь з хлопців зателефоную, вони привезуть все те, що вам може знадобитися.
- Та нам б тебе побачити. Твої хлопці щотижня самі заходять, цікавляться що потрібно і як здоров'я, - зітхнула жінка. - Сашко одружуватися надумав навесні. Ти хоч на весіллі плануєш бути? Ви ж так товаришували в школі.
- Не знаю, якщо час буде, - невизначено відповів чоловік і вирішив завершувати розмову. - Все, мені бігти потрібно. Батьку привіт передай.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Легенди Зими. Криве дзеркало казок
Paranormal*Короткі містичні історії, що показують особистісні та соціальні проблеми через призму відомих з дитинства казок* Книга-2 з серії -Коло Року- (літературні смаколики до зимових свят і Йолю зокрема) Світ магії та інфернальних сутностей тісно перепліта...
