Слабкий світанок тільки-но почав відвойовувати свої права у ночі, а у будинку Антона Степановича вже було гамірно і ніхто не спав.
- Татку, будеш їхати повз фабрику, обов'язково за тканиною заверни, - старша донька, заварюючи термос з кавою, нагадала батьку про своє прохання. - Ти ж знаєш, що у мене заручини скоро, а сукню так і не пошили.
- В столиці ж практично живемо, чому просто не замовиш або в спеціалізований магазин не заскочиш?, - скривився чоловік, завершуючи ранній сніданок.
- Бо я хочу сукню з тієї ж тканини, що у мами на весіллі була, - вперла руки в боки донька, незадоволено поглядаючи на батька.
- Так, зрозумів, заїду, - сумно зітхнув чоловік, згадуючи свою дружину, яка померла коли дівчатка були ще зовсім малими.
- А мені солодощів привези, таких як в дитинстві купував, і марципанових поросят обов'язково, гаразд?, - середуща донька поцілувала старого в щоку, заглядаючи йому в очі.
- Привезу, - кивнув Антон, розуміючи, що простіше зробити невеликий гак і заїхати за смаколиками, аніж переконувати доньку, що краще було б пошукати такі ж в інтернеті. Все одно скаже, що смак не той чи ще щось.
Молодша донька мовчки пакувала обід батьку, навіть не поглянувши на сестер, які щебетали навколо татуся, вимагаючи подарунки.
- Марічко, а ти чого мовчиш?, - Антон подивився на свою дитину, яка так мало спілкувалася з оточуючим світом після смерті матері, поринувши з головою у свої книги. - Невже нічого не хочеш?
- Хочу, - тихо відповіла дівчина. - Хочу щоб ти не їхав туди.
- Доню, ти ж знаєш, що це наш заробіток, - зітхнув чоловік. - Я вже замовлень набрав минулого разу.
- Знаю, але все одно негативно ставлюсь до таких поїздок, - хитнула головою дівчина, закриваючи термобокс з обідом. - Ти обіцяв, що пошукаєш замовників на мирній території, але знову їдеш на границю зони бойових дій.
- Ну, там люди ж теж живуть, їм потрібні товари, - знизив плечами Антон.
- Угу, ті люди давно могли б переїхати на спокійніші території, але хитрують, щоб отримувати кошти від обох держав, - сіпнула плечем Марічка.
- Вони будинки та землі свої залишати не хочуть, - фиркнула старша сестра. - І мають право. Хто тим політикам винен, що вони владу поділити не можуть.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Легенди Зими. Криве дзеркало казок
Paranormal*Короткі містичні історії, що показують особистісні та соціальні проблеми через призму відомих з дитинства казок* Книга-2 з серії -Коло Року- (літературні смаколики до зимових свят і Йолю зокрема) Світ магії та інфернальних сутностей тісно перепліта...
