Ранкові збори до школи завжди були важкими, а цієї зими Марія взагалі ледь могла розбудити сина на заняття.
Після зимових свят Іван категорично відмовлявся прокидатися з будильником і матері доводилось ще хвилин двадцять його вмовляти і сварити, щоб дитина таки потрапила в той день на навчання.
- От чого ти неслухняний в нас такий, - зітхала Марія. - У сусідів хлопчик сам збирається вранці, не вередує, після школи по домашніх справах допомагає, а ти нічого робити не хочеш, навіть розбудити тебе нормально не можу і на роботу через це останнім часом запізнююсь.
- Маа, ну темно ж на вулиці, мороз такий, що аж брр, - бубонів у відповідь хлопчик, замотуючись сильніше в ковдру. - Давай я вдома побуду, спати так хочеться, а ти на роботу спокійно підеш.
- Не можна так, тобі навчатись потрібно, як потім влаштуєшся у житті?, - хитала головою жінка, стягуючи з сина ковдру. - Пішли снідати, я тобі млинців смачних приготувала, з варенням.
Іван ще трохи впирався, але все ж мамині вмовляння завжди перемагали і він, з великим незадоволенням, все ж таки йшов до школи.
Мама Івасика працювала в магазині, тому після уроків хлопчик завжди заходив до неї на роботу, сподіваючись на смаколики. От і сьогодні дитина зайшла до матері на роботу.
- Ну, що там, як уроки?, - Марія стурбовано почала вглядатися в обличчя сина, який став дуже блідим за останній тиждень.
- Нормально, - відмахнувся Іван, прикриваючи долонею рота.
- Оцінки якісь маєш сьогодні?, - запитала жінка, зважуючи покупцеві замовлення. І, розрахувавши клієнта, додала, - може печива візьмеш додому? Я в обід забігала, какао зварила, якраз після каші випити зможеш зі смаколиками.
- Не має оцінок. Не хочу нічого, - хитнув головою Івась. - Я спати краще ляжу, а то ночі короткі якісь зараз, ніяк виспатись не можу.
- Гаразд, я тоді на вечір щось принесу, - кивнула Марія, проводжаючи сина, який сонно йшов до дверей, поглядом.
Іван прийшов додому і, швидко скинувши верхній одяг, впав на ліжко, одразу провалюючись у тривожний сон.
Перебуваючи на межі між сном та реальністю він почув голос, який його кликав.
- Івасику, синку, відчини мамі, - але хлопчик знав, що то не мама, цей голос до нього гукав не вперше і був він чужим. В словах вчувалося скреготіння старої та злої людини, з якою бачитися не хотілось.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Легенди Зими. Криве дзеркало казок
Paranormal*Короткі містичні історії, що показують особистісні та соціальні проблеми через призму відомих з дитинства казок* Книга-2 з серії -Коло Року- (літературні смаколики до зимових свят і Йолю зокрема) Світ магії та інфернальних сутностей тісно перепліта...
