4 Стихії

Запалили вогонь

- Привіт, - ми з Ніком зайшли до них в номер
- Привіт - разом відповіли вони.
- Проходьте, пригощайтесь, - провела нас Ясєнія (Яся).
- Дякую.
На столі були різні фрукти, овочі, морепродукти, тістечка та напої.
Я взяли колу і фрукти, а Нік - мохіто і тістечка.

*Дзвінок в двері*
Макс відкриває їх, там стоїть якась пара.
- Привіт, я Ліна, а це мій хлопець Костя. Ми ваші нові сусіди, - у Ліни темно-русе, довге та пряме волосся, очі у неї не зрозумілого кольору, чи то блакитні, чи то сірі, одне ясно точно вони трохи прозорі з якимось відтінком. А Костя - синьоокий блондин.
- Я Макс, це Аріна, Яся, Гаррі(я в тій главі переплутала, Ясіного хлопця звати Гаррі, а не Нік), Мері і Нік.
- Ми з 85, а ви?-запитав Костя.
- Ми з 84, - сказала я.
- Ми з 83, - відповіла Яся.
- А ми з 82, - продовжила Аріна.
- Класне співпадіння, я думаю ми подружимось, - з упевненістю сказала Ліна.
- Чомусь, мені здається так само, - продовжила я.

Наступного дня ми всі разом пішли на пляж, розмовляли, веселились та грали різні ігри.
Після того, як почало темніти, ми пішли в номера."Блін, я ж забула сказати Аріні, що ми з Ясьою і Ліною домовились завтра грати "Правду або дєйствіє"і я мала про це сказати Аріні, запитати чи вона йде" згадуючи підходила я до її номера.
Там було відкрито і я побачила те, що мене дуже сильно здивувавло: в Аріни чи то з пальців, чи то з відки вилітає вогонь і вона ним запалює плиту, я не бачила з відки саме, бо вона стояла спиною. Я розвернулась і побігла випадково сильно стукнувши дверима, я вибігла в коридор і побігла до його кінця. Дивлюсь, а вона вже біжить до мене:
- Мері, ти все не так зрозуміла.
- Я.. Я в шоці, - трохи заікаючись сказала я.
- Я все поясню..
- Стій.. - перебила я, - я просто не можу в це повірити..
- Я дещо в собі помітила.. Я маю якісь сили.. Якийсь дивний зв'язок з вогнем.. Я можу ним керувати, створювати та робити з ним різні речі.
- Я просто не можу в це повірити.. - вдруге повторила я, - Я думала що одна така і дякувати Богу я помилялися.
- Як? Невже ти теж володієш вогнем? - з посмішкою сказала Аріна.
- Володію, але не вогнем, а водою. Мені теж вдається створювати її, робити штіль чи шторм, робити різні приливи і відливи та подібне.
- Класно.
- А ти комусь розповідала про це?
- Ні, а ти?
- Також, ти перша, хто про це дізналась, навіть Нік не знає.
- Давай це буде нашою спільною таємницею і розповідати про неї комусь будем лише за згоди обох з нас? - запропонувла Аріна.
- Давай.
Наступного дня погода дуже зіпсувалась: йшов сильний дощ, ураган, був дуже сильний шторм і на море йти було безглуздо. Тому після сніданку ми з дівчатами зібрались у нас в номері і грали "правду або дєйствіє", так як і мали, а хлопці пішли в спорт зал.
Випало на Аріну і вона вибрала дєйствіє, їй випало дещо банальне: подзвонити на невідомий номер і домовитись про зустріч. Але коли вона почала говорити свої слова:
- Добрий день, я б хотіла з вами зустрітися.
- Аріна?!
- Так, а це хто?
- Я Артур.
- Артур?!!
- Да, то що ти там казала, що до зустрітись, дєтка.
- Нічого! Це було бажання в "Правді або дєйствії"!
- Ну.. Слово не горобець.. Так що приходь до мене.
- Ні, ти знаєш, що у мене є Макс і я його люблю.
- Тоді якого ти до мене звониш?! - а далі йшли одні мати.
Аріна кинула слухавку.
І за мить вона почала горіти, в прямому сенсі цього слова:
- Що з тобою сталось? - занепокоєно сказала я. А дівчата в той час сиділи з відкритим ротом.
- Ти чого дала мені його номер?!
- Я з ним в школі вчилась, а ти звідки його знаєш?
- Він мій колишній хлопець.
- Вибач, я не знала, - я легеньким напором води затушила її.
- Дякую.
- Що тут відбувається? - в один голос запмтали Яся і Ліна.
- Я думаю їм можна сказати..

Вибачте, що давно не було проди, я була дуже занята, сподіваюсь на розуміння і підтримку.
Ваша mery_marinka.