❤️‍🩹Покохай мене таким❤️‍🩹 ^^ Закінчений^^

~19~

POV Чімін

Джун схопив мене і побіг у будівлю, а за нами, маленьким каченям, утік Гукі.  Альфа підбіг до стійки, за якою стояли дві бети.

-   Лікаря!  - крикнув Джун, важко дихаючи.

-  Шановний ...- почав один із бет, але його тут же перебив старший. 

- Швидко клич лікаря.

-  Гукі, заспокой батька, будь ласка, - я подивився на Гука, який тримав ключі від машини і дивився на нас. - Джуне, я ж не вмераю.  Заспокойся.

-  Чого Ви тут кричите?  - До нас підійшов альфа в білому халаті.  Джун насупився і відвернув мене від нього, адже альфа був досить молодий для такої професії.

-  Нам потрібно до лікаря.  Мого хлопця нудить і взагалі йому погано.

-  Ходімо, - Джун не довірливо глянув на нього, але я ляснув його по плечу, щоб він прокинувся. -   Я У До Хван, лікар з омежного здоров'я. 

Гукі підійшов до нас і, взявши батька за футболку, повів нас слід за лікарем.  Ми дійшли до кабінету і Джун таки опустив мене на підлогу.

-  Ви тут посидите?  - Джун занерухів.

- Може я з тобою?  - я перевів погляд на малюка, який кивнув.

- Гукі, посидь тут.  Добре ?

  - Батьку, добре.

Джун таки заштовхав мене до кабінету, де вже за столом сидів До Хван.  Я сів на стілець, що зробив і альфа біля мене. 

- Ну що ?  Говоріть, ...

- Чимін, - я представився і відвів погляд. - Мене сьогодні знудило, але я не думаю, що з цією проблемою треба було звертатися до Вас. 

- Раніше, адже не було.  — Хван глянув на Джуна. — Лягайте на кушетку. 

- Все так серйозно ?  - спитав я, запанікувавши, а Хван знизав плечима.

Я ліг на кушетку і проковтнув.  Джун все також продовжував свердлити поглядом лікаря , але тот був непохитний .

-  Не могли б Ви підняти светр?  - я кивнув і підняв одяг .

- Шановний хлопче Чіміна , прошу не свердлити мене поглядом .  Я його не з'їм.

-  Ага, - Джун закинув ногу на ногу і відкинувся на спинку стільця.

Хван наніс прозору мазь на живіт і почав водити по ньому сканером.  Моє серце завмерло ... Адже за одну ніч , то не зробиш дитину ...

- Ну що ж , - лікар поклацав по кнопках і з принтера вийшов листок .- Вітаю , Ви вагітні .

  Мене пробило велике тремтіння, а очі забігали в різні боки.  Хван, забравши аркуш із принтера, показав мені. 

- Ось малюк, - посміхнувся До.  - Хочете послухати звук його серця? 

- Так, - відповів за мене Джун, який сидів на стільці заглядав за спину лікаря. 

По кімнаті пролунав звук маленького серця , що б'є .  На очі навернулися сльози, а губи затремтіли.  Джун опустив погляд у підлогу.

-  А… Скільки йому?  - Ледве сказав я, адже кому застряг у горлі.

-  Йому місяць, - відповів Хван, записуючи вказівки на листочку. - Можете вставати.

  Я ледве підвівся з кушетки, витерши животик.  На ватяних ногах я підійшов до Джуна, який уже забрав рецепт від Хвана.

-  Все: тиша, більше свіжого повітря, прогулянки, вітаміни, без тяжкості і стресу,-  Хван кивнув. - Удачі.  На прийом можна за місяць.

-  Добре, дякую, - Джун розвернувся і пішов на вихід, а я за ним.

- До побачення.

Вийшовши в коридор, я побачив Гукі.  Він підбіг до нас і обійняв мене, а я лише погладив його по голові, тихо ковтаючи сльози. 

- Все добре?  - я кивнув і подивився на Джуна, який, подавши губи, дивився на підлогу.