❤️‍🩹Покохай мене таким❤️‍🩹 ^^ Закінчений^^

~15~

POV Чімін

О, Боже!  Я схопився з ліжка і підбіг до Джуна, перевертаючи його на спину і оглядаючи.  Ось же, дурень!  Довів його до білого коліна.  Я спробував його затягнути на ліжко, але він такий здоровий, тому зайняло набагато більше часу.  Якось поклавши альфу на ліжко, я побіг за аптечкою у ванну.  Зайшовши у ванну, я знайшов те, що мені потрібно, але ось мені приходячи зустрівся сонний Гукі, який стояв і тер своє око, позіхаючи.  Я підійшов до нього і погладив по голові. 

- Де батько?  І чому ти бігаєш?

-   Батько дуже втомився, тому не буди його, - Гук кивнув, а потім перевів погляд на аптечку.

- А це мені треба просто голова болить.

-  Може тебе довести до кімнати?

-   Ні, дякую, Гукі.  Не варто, я сам, - я взяв його за долоню і повів у його спальню. - Іди спати, бо батько буде не задоволеним.

- Добре .  Надобраніч -  Чоні послав повітряний поцілунок і зник за дверима спальні .

Постоявши з секунди дві, я рванув назад, до себе в спальню, рятувати Джуна.  Я забіг у кімнату і підбіг до несвідомого тіла.

-  Джуні?  - я легенько стукнув його по щоках. - Прокинься.  - На що я сподівався?  Швидко Діставши нашотир і змочивши ватку, я підніс віддалік до носа Джуна, щоб він хоч так прокинувся.

Подувши на ватку, запах таки дійшов до його носа і альфа став потихеньку приходити до тями.  Він розплющив очі і глянув на стелю.  Джун поклав долоню до себе на лоб і перевів погляд на мене.  Я спокійно видихнув і поклав ватку на тумбочку, закривши аптечку.  Я підібрав губи і глянув на Джуна, який був блідий, ніж білий аркуш паперу.  Приклавши долоню до його чола, я думав, що це температура, але ні.  Він в порядку .

-  Ти як ?  - Я повернув голову, щоб не зустрічатися з сумним поглядом Джуна.

-  Нормально, а я що… впав?  - Я кивнув і ось хвилинне мовчання.  Він сів на ліжко і глянув на двері. - Ти ж залишишся на ніч хоч?

- Джуні, - у мене з'явилися сльози і я відразу ж закрив руками обличчя.  - Пробач мені, - він зліз із ліжка і пішов на вихід.

-  Я... того піду.  Надобраніч і можливо до завтра .

Я нічого не відповів, а він розвернувся і пішов геть.  Ліг на ліжко, я заплющив очі і почав думати: про колишнє життя, про сьогодення, про майбутнє без Джуна і Гукі і про майбутнє з ними.

- Звичайно , життя з ними мені більше подобається , але я ... Джун мені безперечно подобається і Гукі тим більше , при тому що він досить мила дитина , яка прийняла мене .  Я не хочу жити без них ... Але я такий дурень , адже наговорив всякого Джуну , думаючи , що він зрозуміє причину , але я зробив тільки гірше і собі , і альфі , і малюкові .  Так і ще й ця причина взагалі не існує для альфи.  Ось же я загнув свої міркування, - я ліг на бік і заплющив очі. - Може завтра поговорити з Джуні і розібратися в собі.  Якщо йому все пояснити він зрозуміє?  Я думаю ...

-  Зрозумію, - раптом різко піді мною ліжко прогнулося і альфа мене обійняв зі спини.  - Так що ?  Ти приймеш почуття? 

- Ти все чув?  - я прикусив губу.