❤️‍🩹Покохай мене таким❤️‍🩹 ^^ Закінчений^^

~22~

POV Намджун

У Чіміна засльозилися очі, а я відразу ж підійшов до нього і обійняв.  Омега притиснувся до мене і обняв за шию, цілуючи мої щічки та ямочки.

-  Джуні, я згоден! -  він усміхнувся, а я відразу поцілував його в губки, але той одразу став вириватися. - Кім Намджун!

-  Ой, трагедія прям,-  закотив очі, але потім посміхнувся: - Кім Чімін.

- Я О, звучить, як кімчі! -  засміявся Гукі і побіг до нас, обійнявши.

Я засміявся, а Чім нишком ущипнув мене за сосок.  З величезним шоком я дивився на молодшого, на що той лише знизав плечима і, відірвавшись від мене, обійняв Гукі.

- Тату, - прошепотів малюк, ближче притискаючись до омежки і все кажучи на вухо: - я хочу братика-оміжку.

- Постараюсь, - Чім, зніяковівши, по голові, а очі знову засльозилися. - Дякую, Синочку. 

Погладив його Він поцілував його в лобик і випростався.  Тієї ж хвилини я обійняв його ззаду, цілуючи шию.  Чім закотив очі і глянув на мене, злим поглядом.

-   Можна я одягну обручку? - спитав я, все ще посміхаючись, на що омега кивнув.

Я взяв менше колечко і став акуратно одягати.  Гукі зааплодував і голосно захоплювався.  Я поцілував його долоню з кільцем і посміхнувся.

-   А тепер я (?). 

- Ось, - я віддав мені обручку і Чімі, взявши його, глянув на мене.

Чмокнувши його в губи, він швидко одягнув на мене обручку, мило посміхаючись.  Гукі одразу почав нас обіймати, а потім і зовсім попросився мені на руки, щоб бути ближчими до нас.  А я ж не зміг відмовитись.  Але раптом вхідні двері хтось вибив, що вона грюкнула об сусідню стінку (за звуком було чути).  Я обернувся і стривожено подивився на малечу.  Чімін схопив мою футболку і з переляком дивлячись на прохід у коридор.  Я поставив Гукі на підлогу і, взявши зі столу вазу, пішов на звуки.  Тут хтось різко вбіг у вітальню.  Двоє хлопців у чорних масках, чорному одязі та з пістолетами.  Я відразу загородив малюків і зло дивився на них.

- Всім лежати!  Якщо хочете всі жити, звичайно ж, - Я акуратно поклав Чімі та Гуки на підлогу, а потім і сам ліг, дивлячись на них.

- Що вам потрібно ?  - спитав я, рукою гладячи Гукі по голові, заспокоюючи. - Беріть все, але їх не чіпайте.

- Ага, - другий з хлопців підійшов до нас.

Він був меншим, ніж перший.

- Як ти міг?!  Як!

-  Що Вибач ?  - я не зрозумів, але схопився з підлоги, відсуваючи його подалі від Чіміна та Гукі.

-  Як ти міг ?  - До мене підійшов другий.

Чімін схопився з підлоги і закрив собою Гукі, притиснувши його ближче до себе.  Він з побоюванням дивився на нас.

- Рідного брата не попередив про майбутнє весілля, - сказав другий, знімаючи маску.

-  Тє!  ?  - Я здивувався, так ще й перший зняв маску. - Хосок і Техен... - Я зло глянув на них.

Вони засміялися, а я рвонув до малюків, оглядаючи їх.  Я видихнув спокійно, адже з ними все було гаразд і не такий великий шок стався.

-  Ви обидва взагалі нормальні?  - крикнув я, зло дивлячись на них, а ті одразу перестали сміятися.  - А Чімін вагітний.  Думайте перед тим, як щось робити!

-  Що?!  - крикнули вони в один голос.