❤️‍🩹Покохай мене таким❤️‍🩹 ^^ Закінчений^^

~23~

POV Намджун

Зло глянувши на цих двох, я побіг до малюків, обійнявши їх.  Я почав питати їх про самопочуття, на що вони сказали, що нічого такого серйозного і все нормально.  Те і Хосок весь вечір вибачалися перед Чімі та Гукі, паралельно поїда: смачне печиво, яке зробили діти.  Я закотив очі і незабаром випровадив їх, запрошуючи на розпис.  Гукі поклали спати, а я пішов до Чімі.  Зайшовши до спальні , я побачив омегу , який лежав на ліжку і чекав на мене .  Я швидко переодягся і ліг поряд з ним, згортаючи в обійми.

-  Чімі - омега  підняв на мене погляд : - Ти точно хочеш тільки розписатися ?  А як же шикарне весілля, квіти, гарний та дорогий костюм?

- Джуні - Чім надув губки : якщо так хочеш цю всю церемонію , то ...

- Ні , я теж не хочу , тим більше там будуть точно папараці - я закотив очі .  - А так ми швидко розпишемося і потім у сімейному колі відсвяткуємо.

  - А коли ?  - маленькі невинні очі подивилися на мене.

Я засміявся і цмокнув його носик, на що він хіхікнув. 

- Ну, можна за тиждень.  Я попрацюю, а потім можемо кудись злітати.

- Класно - Чім ліг мені на груди і тихо засинав. - Я так чекатиму цього дня ...

- Я теж, малюк.  Спіть , мої улюблені , - я цмокнув його в верхівку і свою долоню поклав на животик омеги .

POV Чімін

Я прокинувся від того, що хтось смикав моє плече.  Розплющивши очі, я побачив Гукі, який був трохи заспаним, але таким милим, але... стривоженим.

-  Малюк - я різко підвівся і обійняв його: - Що таке?  Наснилося чи що…?

-  Батько виклав папку, яку хотів узяти сьогодні на лаботу.

-   Ну, - я хіхікнув, адже він говорив з таким серйозним виглядом: - Навідаємось до батька на роботу і заразу відвеземо папку. 

- Добре!  А тепель їсти! 

- Пішли. 

Ми поїли і Гукі втік збиратися.  Все-таки подорослішав і почав усе сам робити.  А може вплинула моя вагітність і він відчув себе старшим і більш відповідальним?  Але все одно все на краще.  Ми зібрали і я замовив таксі.

Взявши папку, Гукі за ручку, ми сіли в машину.  Малий всю дорогу розповідав про офіс батька і так радів.  Доїхавши до будівлі, Я розплатився і ми пройшли до приміщення без праці (нас вільно впустила охорона).

-  Ось ліфт!  - Гук викликав ліфт і ми піднялися нагору. -  Дивися, там кабінет батька.

-  Так, а то я зовсім забув, - хіхікнув я.

- Тат, - малюк повернувся до мене: - ручка. 

Я тепло посміхнувся і взяв його за одну ручку і ми пішли коридором.  Вже доходячи до кабінету, хтось зіштовхнувся зі мною, зачепивши мене.

-  Акуратніше, - пирхнув Юнгі. - О, кого я бачу.  Ну, як живеться, Пак Чімін?

Він бридко посміхнувся, оглядаючи мене і Гукі, а потім пирхнув.  Я зло глянув на нього і розвернувся, щоб піти до кабінету.

-  А відповідати не треба ?  - Він склав руки на грудях.

-  Тату, пішли, - потягнув мене Гукі.

- Ого!  А я думав, що ви тільки... - не встиг Юнгі домовити, як Джун ударив його.  я, злякавшись, заплющив очі Гукі.

  Нам утробно загарчав, стискаючи кулаки.  Юнгі одразу встав з підлоги і опустив голову, зло косячи мене.

- Тобі очі вирвати, щоб не косився?  - Рикнув альфа.

-  Вибачте.

-  Не чую !  - Джун наблизився до нього. 

- Вибачте, пане Кім!

-   Який "Кім"?

-  Кім Чімін.  Вибачте!

-  Біжи, поки не вбив, - Юнгі скривився і пішов.

- Пішли, діти.