Наднова

100 5 4
                                    

Наднова

— Ну ні… тільки не знову.  Ну, що йому ця Андерновелла далася?  — простогнав Дрім, відкладаючи карти убік.

Скільки раз вони з друзями не намагалися спокійно пограти улюблене всіма Уно це їм ніколи не вдавалося — щоразу траплялася якась неприємність, що не дозволяла гру закінчити, чи то термінова робота з порятунку АУ, невдалі тако Блуберрі і відповідно подальше лікування, чи нажаль такі рідкі візити Кросса, але останнє Дрім зараховував швидше до приємних, шкода що не надто частих факторів, ох, був навіть один випадок оббльованих чорнилами карт, ну-та-ак ... Р - різноманітність.

— Вже вдруге за тиждень!  Ну, скільки ж можна?  Кошмар вже зовсім Страх втратив.  — Дрім пирснув у кулак від каламбуру, що вийшов ненароком, але стурбованості в погляді менше не стало.

Друзі, названі в народі не інакше як Зоряні дивилися на хранителя позитиву хто з нетерпінням, а хто з сумнівом.

— Я нічого не відчуваю.  — зауважив Інк хмурячись і блимнувши зіницями: кільце, трикутник, нескінченність.

— Ну, значить, нам пощастило і Еррора там немає.  Самі Кошмари.  — Блуберрі сховав свої карти під серветку, він сподівався закінчити партію потім.  Ну звичайно!  Ніхто не сміє підглядати в карти Неймовірного Санса!!!

— Ох, як же ж не терпиться  надерти їм дупи! Ха, та їм звіздець!

Три пари очей впірилися в наймолодшого члена їх маленької команди здивовано.

— Це де це ти таке почув?  — перепитав Дрім у той час, як четвертий із команди закрив обличчя долонями намагаючись не почати хрюкати від сміху, що давив його зсередини.

— Від Інка.  — чистосердечно зізнався Блу, чесно моргаючи чистими, неначе молоді кульбабки зірочками-очима.
— Він комусь по телефону таке казав. А я почув. Ну але класно ж звучить, звіздець!

Інк закашлявся.

— Я це… ну… як би… е-е-е… ой, а ми ж поспішаємо!  Кошмар-кошмар, там Кошмари Андерновелу кошмарять, а ми тут затримуємося ... ой недобре то я-а-ак.  — жовта фарба, випита спецом для гри ніяк не хотіла закінчувати свою дію — надто сильна, та ще й змішана з відбитими і поглинутими порожнечею, яка закручувалася замість душі в його грудях, почуттями друзів.

— Ой влетить тобі від Свапа, ой влети-ить.~ — не без задоволення зауважив Дрім, з цікавістю спостерігаючи, як Інк не в змозі визначиться з емоціями безглуздо хихикає і пересмикує плечима одночасно.

ЗгорайWhere stories live. Discover now