5 секунд до вибуху

21 2 5
                                    


— Ох, до цього важко звикнути.  — Слеш повів плечем.  Він уже втретє відвідував альтернативу Дасттейлу, але ніяк не міг звикнути і спокійно сприймати гнітючу реальність цього світу.

Дастбелів у своєму стилі зустрів похмурим препохмурим небом і не менш похмурою атмосферою.  Жах і розпач просто плавали в повітрі з усіх боків, змушуючи щулитись і тремтіти. Дерева стояли темними мовчазними тінями, а по снігу, що взявся місцями крижаною кіркою, ганяв рідкі зграйки пилу, невідомо, залишені тут місцевим божевільним Паппі чи бандою Кошмарів… втім, яка різниця.

Було абсолютно не зрозуміло в якому боці шукати Негативного та його команду…

А ні, зрозуміло.

По сніговій галявині, спритно випавши з лісу й тупо регочучи припустив по кучугурах якийсь місцевий житель.  Спіткнувся об камінь і зарився носом у пухнасту купу снігу, одразу схоплюючись на ноги і допомагаючи собі підвестися слизькими фіолетовими щупальцями, які, відштовхнувшись від холодного білого снігу, поспішили втягнутися назад у тепле тіло через рот.

Слеша знудило:
— О, Творці!  — пробулькав він, закриваючи рукою рота, що миттю заповнився липкою солодкою слиною.
— Яка гидота.

— А?  — Інк глянув на друга здивовано, оцінив його позеленівше обличчя і потішився, що не пив зранку стандартний мікс фарб.
Відсутність у грудях зеленої "огиди" зіграла на руку.

— Пішли, чим швидше впораємося, тим швидше потрапимо додому.  — спробував надихнути всіх Дрім.
Вдалося не надто сильно.

Слеш так і зовсім підбився під бік, наче курча і схопив Позитивного під руку, мало не втискаючись у його плече грудьми.  Мрійник піднатужився і пустив концентровану хвилю спокою.  Слеш зітхнув і видихнув, мабуть, йому трохи полегшало.

З лісу вискочила ще пара заражених і трійка панікуючих.
Один все ще бився за своє тіло з паразитом, що забрався в горлянку і наполовину стирчав звідти.  Не надто великий черв'як, але досить сильний, юркий і слизький, щоб його не можна було просто так відірвати від нещасної жертви, принаймні не голими руками.

Дрім прицілився і випустив стрілу, що прошила фіолетово-рожеве тільце наскрізь, на сніг бризнула мерзенна брудно буро-зелена жижа з моторошними шматками, що здалеку нагадували розірвані внутрішні органи.

ЗгорайWhere stories live. Discover now