Бризки

12 1 0
                                    


Інк вийшов із чорноти порталу і втягнув носом повітря. 
З запахом водоростей, трохи солонувате, прогріте теплим сонцем, приємне морське повітря.  Інк любив цей світ з його диким бризом, заходами і сходами, солоними бризками хвиль.  Втім ... Інк любив всі без винятку світи.

Кайф від споглядання АУ пройшов миттю і Інк ойкнув з болю від несподівано обдертої п'ятки, на яку примудрився наступити Слеш, що випав слідом з того ж чорнильного порталу.

— Ой!  Дивись, куди стоїш!  — випалив він, перечепившись за художника. Заточився і втративши рівновагу нюрнув моською прямо в пісок.

— Смачного.  — хрюкнув Інк.

Слеш відпльовувався і витрушував дрібний пісок з очниць:
— Буе-е-е-е-е... — піщинки не хотіли просто так відліплюватися з оранжевого язика.
— Тьфу…тьфу, знав би що цим почнеться, нізащо б з тобою не пішов би.  Уфф…

— Тш-ш-ш!  Не шуми.  Під ноги треба дивитись.  — шикнув на нього захисник альтернатив, підкидаючи в руках Брумі і вимальовуючи прямо в повітрі бінокль і солом'яну шляпку.

— А мені?  — Слеш надув щоки капризно.
Раз Інк не спішив бігти на пошуки руйнівника, значить всесвіту поки що нічого не загрожувало.  І можна було дозволити собі трохи подуркувати.  М'який ворс кисті мазнув по черепушці і на голові скелета з'явився головний убор.  Слеш зняв кепку і покрутив її в руках.  Різнокольорова, яскрава і з пропелером, вона була добре впізнавана всіма, навіть Слешу вже доводилося зіткнутися з паразитом, що розносив заразну Фрешовість.

— Ну, дякую…чува-а-ак.
Пародія явно вдалася.  Художник посміхнувся.
Проте посмішка швидко поступилася місцем зосередженості.

— Вони на кораблі.

— Вони?  — перепитав Слеш жмурячись, сподіваючись розгледіти хоч щось.  Бінокля йому не дали, а корабель виднівся невеликою чорною точкою, що мірно дрейфувала на бірюзових хвилях.

— Ага, він говорить про щось із місцевими Сансом і Папірусом.  Цікаво, що йому від них треба?  Рушити він явно нічого не збирається.  Дивно… — Інк пошкрябав потилицю.

— То що?  Якщо Оушентелу нічого не загрожує, ми можемо йти додому?

— М-м-м.  — скривив ніс художник.
— Якщо я вже тут, то хочу привітатись і запропонувати йому дружбу.

ЗгорайWhere stories live. Discover now