Художник

11 2 2
                                    


Інк сидів на власній кухні.  Чай уже охолонув, покрившись тонкою плівочкою, але художник так і продовжував помішувати його ложечкою на автоматі, вже й забувши, навіщо рука здійснює ці кругові рухи.  У його голові хороводом кружляли думки — самі різні.

Еррор, що вже добрий тиждень не давав себе знати з тієї самої їх зустрічі, коли Інку довелося рятувати вихованців руйнівника не виходив з голови.  Чесно кажучи, сам факт існування у Еррора вихованців шокував і викликав здивовану, але зворушливу посмішку.  Інк тріумфував.  Він знав!  Він завжди підозрював, що відстороненість і різкість руйнівника світів — це просто маска, захисна реакція чи можливо результат якоїсь давньої травми.  Що він не такий поганий, як про нього думають, що просто ховає себе справжнього.  Художник сам не розумів, від чого ці думки були такими легкими і приємними і в задумі катав пальцями скляночки фарб, що правильною веселкою були педантично складені рівною лінією перед ним на столі, так і не вирішивши якої фарби слід сьогодні ковнути більше.  Якийсь суцільний сумбур.

Звичними рухами він почав відраховувати і ляпати краплі в кухоль з охоловшим напоєм.  Кожного потроху.  Думки побігли далі, перебираючи всі події, що не загубилися ще в нестабільній пам'яті.

Найцікавішим елементом для роздумів здався Слеш із його відчайдушно незрозумілими й до чортиків несподіваними стосунками із цим новим Сансом, який теж ну ніяк не давав художнику спокою.

Він його не розумів, боявся, радів за друга і водночас незбагненно тому співчував.  Той крилатий досить складна особистість, що викликає ну дуже складні почуття... наче художник мав ці почуття, ххах.  Інк посміхнувся собі на такі думки, продовжуючи аналізувати альтернативу Мрійника.  Занадто сильний, надто незбагненний, надто зухвалий,  теж надто... їх було забагато на смак художника, цих Надто, в одному крилатому монстрі.

Більше того, Слеш підлив масла у вогонь, розпаливши інтерес, який і так палав гарячим синім полум'ям.

Щойно Інк сьогодні вранці підняв тему «Дріма з перевернутого всесвіту Dreamtail», Слеш якось різко зібрався на пробіжку і вислизнув за двері, сховавши обличчя у вічній помаранчевій нашийній хустці та пробурмотів щось на кшталт: «він не зробив нічого поганого, його можна не боятися», викликаючи до себе серйозний інтерес такою скритністю і небажанням розповідати.

ЗгорайWhere stories live. Discover now