Всеодно,ти будеш моя..

10 частина

Зранку я проснулась від сильної болі в голові.Що вчора було..?Стоп,я пам'ятаю вчора після того як я втікла з універу пішла в клуб,а потім пішов алкоголь..Йоооой,я напилась!Я напилась!!!Голова тріщить.В мене ще нікого не було такого похмілля.Я глянула на годинник була 7:30,ще 30 хвилин.Потрібно швиденько привести себя в порядок.Бо виглядаю я,м'яко кажучи,не дуже..Весела нічка дала про себе знати..
Я вийшла з квартири.Коли стояла біля ліфту почула чиїсь кроки ззаду.Та ну,серйозно?Знову він?!Мудрик дивився на мене мертвим,байдужим погядом.Невже я так жахливо виглядаю?Чи може видно мої синяки під очима?Все,я хочу раз і назавжди закрити цю тему.
-Слухай..я вже давно зрозуміла,ти мене ненавидиш,давай просто будемо ігнорувати один одного?
Михайло не відповідає мені.Лиш повільними кроками підходить до мене не відриваючи погляду.
-Що?Що ще?Давай говори яка я страшна,і як тебе воротить від мене!Ну,давай!-кричу я,в той момент хлопець притиснув мене до себе і поцілував.Я відчула його гаряче дихання в себе на шиї..Від неочікуваності я відштовхую його.
-...і що..що це означає?
-Це означає,що я останній ідіот..-на його обличчі появилась горда усмішка,а в очах у нього горіли вогники.
"Та ти можеш сподобатись лише останньому ідіоту..."випливає в мене з пам'яті.Він чекає від мене відповіді,але я не можу сказати жодного слова..Тоді для чого він принижує мене перед всім універом..?Для чого заступається за Юлю..?Ці думки не виходили з моєї голови.Раптом приїхав ліфт.Я швидко забігла в ліфт і натиснула кнопку на перший поверх.І аж тоді я зітхнула з полегшенням.Що це щойно було..?Чи подобається він мені?Я...я не знаю.
Знову нудна пара.Я сиділа повністю поринувши у свої думки,слова викладача я не чула,в моїй руці була лиш ручка,якою я малювала квіточки в зошиті.Раптом хтось штурхнув мене в ребро,від чого я вздригнулась.Це була моя одногрупниця Аліна.Віднедавна ми з нею непогано так здружились,вона прикольна.А ще вона,мабуть,закохана в Віталіка.Вона передала мені клаптик паперу в клітинку.Ми завжди переписуємось на парах,адже  викладач дуже строгий,і не любить коли ми говоримо на уроці.Я відкрила папір.
"-Віталік з Мішою запрошують нас погуляти.Підеш?
Спочатку я не повірила в те,що написано.Міша кличе гуляти?Та що з ним таке?!
"-Піду,але тільки заради тебе!"
"-Дякую!!Ти не уявляєш яка я щаслива!"
"-Алінко,ну що не зробиш заради тебе?Де і коли?"
"-17:30 біля нашого місця
Під "наше місце"Аліна мала на увазі качелю ззаду універа,де ми часто зависали з Назаром і Віталіком.Доречі,Назар захворів,тому зараз я сижу одна,і мені дуже нудно.
На годиннику була 16:30,я вирішила збиратись.Найголовніше питання,яке крутилось у мене в голові "що з Мшою?".Ехх,я нічого не розумію.Я оділа блакитну джинсову спідницю,і ніжно рожеву кофточку.Виглядало мило,хоча всеодно я буду в плащі.
-Т/і,це просто прогулянка,все було добре-бубоніла я собі під ніс.
-Привіт-сказала я,обійнявши Аліну,хлопці стояли з боку,і про щось активно говорили.
-І тобі..-тихо сказав Міша,але я почула.
-Ну що йдем в кіно?-запитав Віталік.Ми з Аліною йшли ззаду хлопців.Я штурхнула її рукою.
-Аліна,в яке кіно?!Ти мені говорила тільки про прогулянку-прошепотіла я їй.
-Я сама тільки щойно дізналась,білети уже куплені,я не могла відмовитись-сказала вона,на що я закотила очі.Я взагалі не готова йти в кінотеатр.
Ми сиділи за столами біля кінотеатру і чекали на саме кіно.Хлопці з Аліною про щось захоплено розмовляли,але я не вникала в їхню розмову.Я взагалі шкодую,що сюди прийшла.Мені нудно.Тому я вирішила покидати попкорн в Аліну.Прекрасна ідея.Спочатку дівчина не звертала увагу,але коли я попала їй в лице,почалось страшне.На мене почало летіти купа попкорну.В мене було таке відчуття,ніби я поганий актор в якого кидають помідори!Я почала кидати в хлопців,а що,не я ж тут поганий актор!
В результаті ми всі були в попкорна,столи були в попкорні,УСЕ було в попкорні.Ми з Аліною стояли і сміялись як дурочки.
-Чому мені ніхто не сказав,що ми йдемо на страшилку?-спитала я.Ми сиділи в кінотеатрі і чекали початку сеансу.Я сиділа між Аліною і Мішою,що мене не дуже звеселяло.
-Ну хто ж знав..-сказав Мудрик,але почався фільм і він замовк.