Ще один лист для мене

Prologue

" Життя - цікава річ, чи не так? Ти ніколи не знаєш, що тебе чекає завтра і яка доля написана саме для тебе. Ти не можеш передбачити своє майбутнє чи виправити минуле, ти можеш жити лише зараз.

Все своє життя ти стикаєшся з труднощами, які мають допомогти тобі стати сильнішою, зміцнити тебе з середини і підготувати тебе до наступної боротьби. Але, що якщо людина не в силах справитись з цим, що тоді?

Відповідь на це питання я не знаю по сьогодні, але зараз я готова зібрати всі свої сили та боротись за своє майбутнє, за своє життя.

В даний момент у моєму житті починається новий розділ, принаймі так я хочу його назвати. Це як життя з чистого листа, усе нове і незвичне. Але чи я готова до цих змін?

Звісно так, я чекала цього досить довго і ось настав мій час! "

21.05.2023 Емілі Деліонор  Paris France.

Й ще один лист падає у широкий конверт. Брюнетка поправляє пасмо волосся за вухо і ховає його в невеликий чорний рюкзак, який ледве змогла застібнути.

"Що це за конверт?" - певно саме таке питання виникло у вас, тож я готова дати на нього відповідь.

Насправді це не один з простих конвертів яких ви зустрічали в своєму житті мільйони разів, він є особливим, особливим саме для дівчини. Коли їй було чотирнадцять, це був точно нелегкий час у її житті, стараючись вирішити всі проблеми, що навалилися на раз та знайти у собі сили рухатися далі Емілі прийшла ідея. Ця ідея полягала в тому, що вона буде писати листи собі у майбутнє. У них буде усе: її думки, почуття, відношення до всього, що відбувається у її житті. Також на завершення вона завжди задавала собі питання та писала якусь цитату.

Умова цього листування з самою собою полягала в тому що брюнетка час від часу буде відповідати на послання. Розказувати як вона поживає і що відчуває, з якими труднощами стикається і з ким спілкується. Ось цей лист був одним з таких, тільки все ж таки відрізнявся. 

Він був короткий в порівнянні з іншими, у ньому були відсутні питання в кінці - що є не типовим для її послань. У кінці також була відсутня цитата, яку вона використовувала для мотивації самої себе не покладати руки.

- Увага, застібніть ваші ремені безпеки. Зовсім скоро ви прибудете у Парижі - сказала стюардеса повідомляючи пасажирів про прибуття.

Емілі виглянула у вікно літака дивлячись прямо в низ на місто. В Парижі зараз десь по дев'ятій, тому сонце вже давно зайшло й наступив пізній вечір. Вся місцевість світилась створюючи неймовірний краєвид. Навіть з такої високої висоти було помітно Ейфелеву Вежу, що виділяється з поміж усіх будівель.

"Це просто неймовірно красиво." - Шепоче собі під ніс дівчина не відводячи погляд від вечірнього Парижу.

Літак починає трусити даючи зрозуміти, що залишились лічені секунди до приземлення. Всі, затаївши подих, очікують коли ж він торкнеться землі й пілот не заставляє пасажирів довго чекати. Секунда й відчутно як передні колеса торкаються злітної смуги, після чого задні колеса також вдало приземляються. Як тільки це відбулося усі люди почали голосно плескати в знак подяки за м'яке приземлення та чудовий, спокійний політ. І раптом знову чути приємний голос стюардеси:

- Вітаю вас у Парижі. Місцевий час без десяти десята. - після цього вона дякує за вибір їхньої авіакомпанії й просить людей зачекати кілька хвилин перед тим як покинути літак.

Пасажири чекали рівно стільки, скільки попросила жіночка, після чого помалу почали збиратися. Люди по черзі діставали свої ручні кладі й помалу готуватись до виходу.

На відміну від усіх, Емілі не метушилась, а спокійно сиділа чекаючи коли люди почнуть виходити з борта, щоб спокійно дістатись своє сумки. Її переповнювали різні емоції й вона старалась приборкати їх залишивши лише радість.

Як тільки сім'я, що сиділа на передньому ряді пішла в сторону виходу, дівчина піднялась на ноги й потянулась за своїм багажом. Діставши свою ручну кладь, вона, як усі, попрямувала до виходу.

Як тільки дівчина покинула борт літака, що допоміг дістатись їй до своєї мрії, Емілі сказала: - Ось воно, моє нове життя!