Ще один лист для мене

Charter 4

Вона

Малювання - це в якомусь роді терапія, тому що саме завдяки ньому можна відволіктись від усього, що відбувалося у вашому життя. Це полотно, до якого ви можете звернутись, щоб виплеснути всі свої почуття, буквально вилити свою душу.

Якщо ми вже говоримо про мистецтво, то чи знали ви, що не завжди доречно говорити, що митець намалював образ? Коли художник використовує фарби у своїй роботі, то він вже не просто малює, а витончено займається написанням картини.

Можливо Емілі й не пише зараз картину, адже ще не купила фарби, проте вона вже займається написанням своєї нової історії життя. Сидячи на одному з крісел вона ніби поринула в інших світ, де була лише вона і її творчість. Шум раптово пропав погруживши дівчину в тишу та внутрішній спокій.

На вулиці на той момент досить зтемніло й почало холодати, але певно дівчина цього не помітила. Раптом районом почав блукати легкий, теплий вітер, проте навіть йому не вдалось повернути красуню в реальність. Він спричинив шелест листя дерев та трави. Та насправді в порівнянні з шелестом зеленого листя на деревах, шум трави був не лише через легенького вітерця.

Це були чиїсь кроки, які направлялись в сторону крісла на якому сиділа брюнетка. В один момент вони припинились, але навіть це загадкова красуня не відчула. Вона була сконцентрована лише на своїй роботі і нічого більше їй не було потрібно.

Статура, котра зупинилася в кількох метрах від неї, спостерігала за Емілі в повній тиші. Так би можливо й продовжувалося далі, якби ця людина не вирішила заговорити. Тож зробивши ще декілька кроків до Емілі, почувся голос:

- Чи можна глянути на ваш малюнок? - запитує чийсь тихий й досить знайомий голос.

Слова ехом розносяться по пустому задньому дворі, де немає нікого окрім дівчини та загадкової особи, що повернула її в реальність. Вона підвела очі в пошуках людини, що щойно відволікла її від своєї роботи. Міцна статура, що щойно звернулась до неї, спостерігала за брюнеткою. Як тільки їхні погляди стикнулись вона впізнала ті самі скляні очі, проте на цей раз в них виднілись зірки, мабуть вже від певної кількості алкогольного напою.

Кремезний юнак знову очікував її відповіді, так само як робив це кілька годин тому. Не зважаючи на те, що на цей рах він звернувся до неї англійською, його голос дівчині відчувся знайомим одразу. Перед нею знову стояв той самий фотограф, чию роботу вона осудила в обід.