Ще один лист для мене

Chapter 1

Вона

Як тільки я роблю подих свіжого повітря мені здається, що я попала в рай. Не найдеться ні одного слова, яке чудово передасть це відчуття. Я жадно вдихаю стараючись насолодитись кожним шматочком свіжого кисню так, ніби я щойно народилась. Я готова так стояти й насолоджуватись свободою хоть цілий день, більше того, цілу вічність. 

На моєму лиці красується посмішка, що спричинена внутрішній гордості за саму себе й я буквально витаю в хмарах. Мою ідилію перериває телефон, на який приходить нове повідомлення, тож я беру його в руки й розблоковую екран мобільника.

"Ти де? Я чекаю тебе в машині біля головного входу в аеропорт, скоро побачимось сонце!"

Глянувши на смс, яке щойно відправила мені подруга я заходжу в чат і починаю писати повідомлення: "Вже тут, щойно вийшла з аеропорту"

Та не встигаю я відправити його, як мене міцно хтось обіймає. Цей запах був таким знайомим, рідним і теплим. Нотки какао й кориці окутали мене даючи почуття безпеки. Мені не потрібно було підводити очей, щоб дізнатися хто це - я вже знала, що це за людина. 

Песона, яка мені як сестра. Саме вона всіма силами старалась вмовити мене приїхати сюди. Саме вона підтримувала мене в скрутні моменти благаючи не здаватись. Лише вона була тою, хто вірив в мене навіть тоді, коли не вірила я.

- Хей полегче, задушиш мене - зірвалося з вуст й дівчина почала сміятися.

- Так ось як ти рада мене бачити, так Емілі? Я тут годину сиділа чекаючи тебе, а ти так мене зустрічаєш? - дівчина надула свої пухлі губи стараючись зробити вигляд, що образилась.

- Ти ж знаєш Кейсі як я тебе люблю - брюнетка обійняла її дужче - я дуже сумувала за тобою, справді, мені так тебе не хватало - ці слова були сказані тихіше й трохи хрипло, але вони мали в собі стільки змісту, що просто неможливо передати.

- Я також скучила Емі - вона поставила руки на мої плечі та поглянула в очі - Сонце, ти тут. Ми обоє тут зараз разом, це все вже скінчилося - тихо запевнила мене найближча людина в світі.

"Скінчилося, це все скінчилося." - ці слова так і прокручувалися у моїй голові. Те життя залишилося позаду і тепер я вільна.

"Я вільна!" - хотілось мені закричати на всю вулицю, але я відчайдушно стримувала свої емоції.