Ще один лист для мене

Charter 3

Вона

- Моя провина - стійко відповідає брюнетка роблячи крок назад .

Та юнак ніяк не відреагував на її слова, можливо це була не та відповідь яку він очікував? Парубок далі продовжує дивився на неї, але було видно, що десь всередині він вагається. Що в нього на думці було важко догадатись, адже ці скляні очі так і зачаровували всіх скриваючи його емоції.

Іноді люди говорять, що не потрібно чути слів, достатньо заглянути в очі й вони все вам скажуть - з цим хлопчиною так би не спрацювало, це точно. Він виглядав як тиха тінь, холодна ніч й таємна загадка. Його мовчання спонукало внутрішнє хвилювання дівчини, можливо вона все таки допустила помилки коли відповідала й сказала якусь дурницю?

- Чому ти дивишся на цей фотознімок так довго? - врешті решт запитує він тихо, але досить грубо.

- Що ти маєш на увазі?

Емілі справді не розуміла цього питання. Так, можливо порівняно з іншими вона довше за всіх дивилася на ці зображення, але це тому що вона була творчою людиною з великою уявою. Й вона вважала, що в кожному фото було щось особливе і саме це привертало її увагу.

- Ти витріщаєшся на цей знімок вже більше 10 хвилин, на відміну від інших людей, що затримали на ньому погляд всього лише на пару секунд і пішли далі - він зробив ще один крок вперед і дистанція між ними знову потроху почала зменшувала.

- Мабуть я дивлюся на фотографії не так як інші й помічаю те, що не помічають інші. - різко промовляє дівчина. Хіба це її вина, що вона цікавиться фоторгафіями більше ніж інші й старається зрозуміти суть кожної з ниї? Невже це так погано?

- Що ти хочеш цим сказати? - продовжує шатен.

Їхню розмову не назвати милою, вона скоріше досить натягнута з нотками грубості. Можливо вони не відверто кривословлять, проте явно ні один з співрозмовників не насолоджується цим діалогом.

- Не знаю, щонайменше, цьому знімку не хватає кольорів. Він фантастичний, але чорно-білий. - жаліється та - Атмосфера сходу чи заходу сонця, пара закоханих на берегу моря - це ж шикарна картина, яку ні в якому випадку не варто було передавати саме в таких чорно-білих кольорах. Що було на думці фотографа коли він робив це фото? - завершує вона тим самим повертаючись з картини до хлопця. Його руки знатно напружились, а очі ще більше сфокусувалися на Емілі.