Ще один лист для мене

Charter 6

Прокинувшись зранку дівчина першим ділом направилась до канної кімнати. Включивши світло в невеличкій кімнатці вона підійшла до дзеркала й як тільки побачила своє відображення в ньому, жахнулась.
- От чорт - прошепотіла вона.
Від вчорашньої привабливої особи майже нічого не залишилось. Це був повний безлад: її волосся усе було розтріпане, а під очима з'явилися синяки. Чи це довга вечірня розмова з парубком, чи не змита косметика, стала причиною їхньої появи - вона не знала.
На годиннику було по десятій, а в будинку все ще панувала тиша. Провівши близько двадцяти хвилин у ванній брюнетка нарешті покидає кімнату й направляється вниз по сходинкам до кухні. Як тільки її пята торкається підлоги першого поверху, вона дивується. Після вчорашньої вечірки не залишилося й сліду, так як уся хата блистіла, ніби клінінгова компанія завершила своє грандіозне прибиранням кілька хвилин тому.
Стараючись чим по тихне прослизнути до кухні дівчина затримує своє дихання й робить кілька кроків. Далі заглянувши холодильник вона дістає певну кількість продуктів і паралельно заправивши кавоварку, взялась за приготування сніданку. Брюнетка приготувала дві кружки з теплими напоями, чий зарах уже рознісся по приміщенню. Одна чашка була наповнена ароматною кавою для Кейсі, а в іншу дівчина приготувала темне какао для себе. Однак цю ідилію порушив чийсь голос, що ехом лунає по кімнаті
- Я вже й забув як Майкл вміє хропіти, попробуй вистапись - заїрипший сонний голос одаровує кухню своєю присутністю.
Емілі повертається в сторону особи, що порушила її спокій і спершись біля холодильника спостерігала за хлопцем. Уолер підвів свій погляд оцінюючи те, що відбувається на кухні та звертається до Емілі.
- Невже я зараз бачу ту саму таємну незнайомку? - хлопець промовив це з усмішкою і ледь потер очі. Цим самим він провіряє чи це йому не бачиться, адже побачити її знову це ще той джекпот.  Проте будучи відвертим, він, мабуть, просто протерав їх спросоння. Адам буквально щойно проснувся: про це свідчила помята нічка футболка та піжамні штани, які йому певно позичив Майкл. Навіть такий вигляд не зменшував рівень його привабливості.
Волосся було не зачесаним та стирчало в різні сторони, тож юнак ледь поправив його рукою й посміхнувся. Ця посмішка могла знести з ніг любу красуню. Невже справді можна було втратити свідомість від однієї чудової посмішки й грайливих очей? Відповідь на це питання буде авжеж так, але все ж Емілі не з тих красунь, яких це може покорити за один клацанням пальця.
- І тобі доброго ранку - вона бере у руки дві чашки з напоями і помітивши це, посмішка хлопчини стає ще ширшою.
-Це ти мені каву зробила? - з радістю запитує він - Звідки ти знала, що саме її я п'ю щоранку? - Можна було помітити, що шатен встав з правильної ноги, принаймні так показував його настрій.
- На жаль, друже, це не тобі. А так то, в цілому десь 50% людей п'ють каву щоранку - підмічає Емілі.
- Говориш факти - погоджується знайомий -  тоді для кого ця пахуча кава, яку мені так не терпиться випити? - він сідає за барну стійку, ні на секунду не перестаючи дивитись на співрозмовницю.
-  Це для Кейсі - пояснює та - вона щоранку першим ділом повзе на кухню пити цю каву й тоді вже починає займатися своїми справами - як тільки вона завершила свою промову Адам видає смішок.
- Тоді ця кава точно для мене - посмішка так і не сповзає з його лиця, він відкидається на спинку крісла й сповтерігає за реакцією красуні. В цей ж самий момент вона  підняла одну брову показуючи те, що вона явно нічого не розуміє, на що Уолер каже:
- Ну Кейсі з Майклом не могли заснути доти, доки не прибрали весь дім. Вони чортові перфекціоністи. Ця парочка не могла відкласти це на сьогодні, тому й прибирали до пів шостої. Не впевнений, що Кейсі захоче зараз кави - він робить на секунду паузу, після чого продовжує - їй би не помічав хороший сон.
Почувши його пояснення, дівчина визнає його перемогу й просуває чашку до шатена.
- Твоя взяла, можеш пити - після чого вона повертається й продовжує готувати сніданок.
Під час приготування Уолер розповідав Емілі різні історії, а згодом мільйон разів повторював наскільки смачним був сніданок, на що та, в свою чергу, не могла стримати посмішки і лише сміялась слухаючи його.
- Ей, я серйозно! Я тільки мрію про такі сніданки і запашу кави - промовив шатен дивлячись на  брюнетку
- Ну, мріяти не шкідливо - куточки її губ піднялися коли вона подумала про те, що їй щойно сказав Адам.
- У мене все ще є питання, на яке я так хочу почути відповідь - змінивши тему заявляє хлопець, на що Емі відвертається від раковини й кидає незрозумілий погляд на хлопчину.
- Коли я зможу дізнатися твоє ім'я? Чи тобі подобається залишатися ,,таємною незнайомкою"?
- Повір, мені дуже подобається бути нею - ігриво відповіла брюнетка й покинула кухню в котре залишивши привабливого фотографа самого.
Сьогодні в неї пранів не було, скоріше вона хотіла провести цей день дома й відпочити. Час від часу Емілі кидала погляд на валізи, які все ще були не розпаковані. Як би хй не хотілося, ріно чи пізно їй прийдеться розпакувати їх, тож чому не зробити це сьогодні?
Підключивши потріпаних життям провід від навушників дівчина включила один з старих плейлистів Джастіна Бібера. Так, вам не почулось, перед вами зараз ще та заклята фанатка старих пісень канадської знаменитості. Закинувши телефон в кишеню світлих джинсів, вона почала розпаковувати речі.
Дівчина була одна з тих, хто вважав, що порядок у кімнаті відповідає порядку в голові - слова, що ще з дитинства вселяла їй матір. Та в любому випадку це те, чого так вона добивалась: нарешті розібратись з тим безладом, що творився в її житі.
Це не зайняло так багато часу, тому що шмоток у неї не було так багато, як у всіх дівчат-студенток. Всі свої гроші, які вона заробляла працюючи в одній з забігайлівок невеличкого міста провінції Онтаріо дівчина відкладала на білет до Франції, тож не могла купити собі нового одягу. Про батьків, які б дали свою кридинку, щоб вона пройшлась по одному з торговий цертрів - навіть не йшлось мови.
На останок їй залишилося розкласти придбані нею речі та розбрати рюкзак. Як тільки дівчина висипала увесь вміст рюкзака їй здалося ніби чогось не хватає. Навіть після того, як вона розтавила все на місця це мідчуття не зникло.
Але що вона забула?
Чого тоді не хватає?
Перебираючи усі можливі варіанти в голові, вона ходила туди й назад вздовж кімнати. Брюнетка аналізувала кожен дюйм своєї спальні та кожну вчорашню дію.
"Гаманець на місці, придбані нею канцтовари теж є. Пакетик з зубною щіткою та пастою я забрала ще зранку. Що ж тоді не так?" - подумки про себе розмірковувала вона.
Як тільки її мозок дійшов до проміжку часу, який вона провела в кофейні, пазли склались.
- Чорт забирай! - вирвалось з її уст. Її лице в мить поблідніло.