Ще один лист для мене

Chapter 8

Вона

"Дорога Емілі!

Надіюсь ці листи повернуться до тебе в цілості й ні один з них не загубиться по дорозі. Я знайшов цей конверт на одному з столиків в цьому кафе й  планую віддати його комусь з працівників. Сподіваюсь вони повернуть його тобі.

Я прочитав лише три листа. Чесно, спочатку я відкрив лише один, тому що думав, що зможу знайти там адресу куди б я міг особисто відправити цей конверт й він би міг повернутись до тебе, проте я так і не знайшов його. Замість того я взяв ще один папір й на цей раз, будучи відвертим, я був більше зацікавлений в прочитанні його вмісту, чим пошуку вулиці твого проживання.

Прочитавши перший лист, який був написаний кілька днів тому, я був приємно здивований, що ти переїжджаючи в Париж була настільки рада тому, що тебе очікує й мене зацікавило, що було написано в попередніх листах.

Коли я прочитав те, що ти написала кілька місяців тому я жахнувся. Я зрозумів, що твої листи це не просто милі посилання друзям чи щось таке. Я зрозумів, що в моїх руках те, що ніхто ніколи не мав побачити й я відчуваю сором за те, що втрутився в твої особисті таємниці.

Та все ж мій інтерес не зменшився, він змінився з зацікавлення на  переляк й жах, спонукаючи незрозуміле бажання - прочитати те, що є ще, щоб зрозуміти тебе. Я надіявся, що прочитаючи ще хоть один папірчик я дізнаюсь, що то була одноразова ситуація, так званий нещасний випадок, проте прочитавши третій лист ця надія померла.

Мені прийшлось відставити твої послання й повернути їх назад до усіх інший. Це настільки особисте, що як би мені не хотілось прочитати їх - моя совість не вправі зробити це. Я витратив близько півгодини розмірковуючи над ними й тим що я б міг зробити для тебе, та відповіді на це я не знайшов.

Тому я вирішив написати тобі цього листа з надією, що він знайде тебе й хоть якось допоможе тобі. 

Ти, Емілі Деліонор, найсильніша людина з тих, яку я коли небудь зустрічав. Мені дуже шкода, що тобі прийшлось пережити весь цей жах, хоч я й не прочитав усього мені всерівно це дало зрозуміти як важко було тобі тоді.

Хоч я не знаю тебе особисто, але для мене ти вже кумир, адже ти змогла врятуватись й не здатись тоді, коли буквально висіла над прірвою смерті. Я дуже надіюсь, що Париж подарує тобі краще життя й чудовий новий початок. Бажаю тобі щоб твоє життя тут було набагато кращим, сповненим хорошими спогадами, щастям й вірними друзями!