реакції геншин імпакт/genshin impact reactions

20

(20-та юбілейна! 🥳)

Ти повія.
(Статус: ???)

(Я ні в якому разі не намагаюсь вас образити, це всього лиш реакція. Якщо хочете, можете не читати).

Передісторія:
Тобі не вистачало грошей. Тебе всюди не хотіли брати, а деяким нові працівники просто не потрібні. Займати гроші було ще гірше, тому ти пішла на крайні міри..
Тобі і самій не хотілося займатися цим, але другого вибору ти не знайшла.

Ділюк
На вулиці вже вечір, ти через силу натянула на себе коротку сукню, яка обліпила твоє тіло, помаду вибрала саму яскраву, і не дуже високі, але гарні туфлі. Волосся ти згребла як змогла, щоб вони виглядали розкуйовдженими.
Сьогодні, на подив, до тебе ніхто не підійшов, тому без грошей ти пішла до свого невеликого будинку. На вулиці темна та холодна ніч. Єдине, що тебе гріло, це хутряна та біла, з блискучими камінцями накидка. Її ти зробила сама, і спеціально підрізала. Настрій був поганим, але добили його викрадачі скарбів, які замітили тебе, та направлялися в твою сторону.
Більш міцніший тип схватив тебе за руки, та заломив їх за спиною, ти почала кричати, але нікого не було, навіть світло в будинках не сяяло. Їхні смішки різко притихли, коли вони побачили силует, який прямував у вашу сторону.

—Це ще хто?— невпевнено спитав той, що заломив руки тобі за спиною.

—Та я знаю..Не видно нічого!— роздратовано шикнув другий.
Після чого ти почула тільки бійку, яка так само швидко закінчилася.
Силует підійшов до тебе, та присів напроти тебе.

—М-моя зміна закінчилася..— тихо сказала ти.
Зрозумів, що ця людина займати тебе не буде, ти відкрила очі, але нічого не роздивилася, окрім яскравого та червоного волосся.

—Де ви живете, я повинен вас провести.— без емоцій спитав чоловік.

—Недалеко, ось за поворотом..

Йшли ви в абсолютній тишині, тобі було ніяково, що твій рятівник бачить тебе в не самому кращому вигляді, тому ти намагалася якось закутатися в свою коротку накидку.

—Тобі холодно?— неочікувано спитав той.

—Ні..Все нормально.— сказала ти, та випрямилася, показуючи, що тобі не холодно.
Побачивши свій будинок, ти ледве не підлетіла до нього, та ще раз подякувала за порятунок.
Чоловік не раз бачив тебе, і те, як до тебе підходять незнайомі тобі чоловіки. Ти теж не знала того, що сам власник винокурні був твоїм рятівником, але бачила його в місті. Після своєї зміни, ти йшла до таверни, але всередину не заходила, а сиділа на вулиці, аж за самим приміщенням. Одного разу ти сиділа там, та плакала. Грошей все одно не вистачало. Ділюк як раз закривав таверну, а тому й почув, що хтось плаче на задньому дворі.