***
Мій телефон буквально розривався від дзвінків подруги, але я не збиралась на них відповідати, а натомість набрала батьків з домашнього.
Мама:
Ало, доню! Я така рада тебе чути! Як ти, чим займаєшся? - веселим голосом протарахтіла жінка мені в трубку.
-привітик мамо! Я добре, хочу з'їздити кудись відпочити, от і збираю речі. - так само весело говорила я.
Мама:
Це дуже добре. Я впевнена відпочинок піде тобі на користь! А куди збираєшся?
-хотіла поїхати до друзів в інше місто, це не так вже й далеко від мене. Слухай, тато біля тебе?
Мама:
Так, як завжди намагається підслухати нашу розмову)
-хахаха, ай яй яй) але зараз мені це як ніколи потрібно. Можеш спитати в нього чи можу я позичити його машину? Я знаю що вона на стоянці що не далеко від мого дому)
Мама:
Звісно можна, тим більше ключі як завжди у Джеймса. - через секунду відповіла жінка. (Я впевнена що рішення було її, а не батька)
-дякую вам величезне! Добре, тоді я побігла далі пакувати речі!
Мама:
Так так, хорошого відпочинку!
-дякую) бувайте!
Мама:
Пака-пака!
***
Поклавши трубку я поспіхом вхопила валізу й телефон що лежав поруч, й побігла до виходу, тримаючи в руках своє пальто.
Я буквально бігла до стоянки якою сьогодні якраз й займався мій дядько - Джеймс. Швидко перекинувшись з ним декількома фразами я вхопила ключі й побігла до машини.
Ввівши в навігатор «Дасквуд» я почекала поки прокладеться маршрут, після чого й почала свій шлях.
На телефон приходили тепер дзвінки не тільки від Джессі, а й Клео, про-те останнє чого мені хотілось - говорити з кимось. Я відключила телефон й кинула на дно сумочки.
Моя дорога мала бути неймовірно довгою. Біля чотирьох годин їзди..
***
ВИ ЧИТАЄТЕ
В пошуках хакера
RandomДівчина з не найкращою репутацією в межах Дасквуду, по імені т/і намагається відшукати свого «друга» не знаючи навіть як він виглядає. Продовження детективної історії «Duskwood» так, як хотілось би мені) Важливо!!! Я не сподіваюсь на купу переглядів...
