В пошуках хакера

Частина дев'ята.

***

Після розмови з Аланом, розлючена я вийшла з кафе, й поспіхом пішла в невідомому напрямку.
-не можу повірити! Я стільки часу витратила на ім'я та підтвердження твєї злочинності Джейк! В той час коли поліцейські про мене можуть книгу-характеристику писати! - ну тут я на емоціях перегнула, але правда - є правда, про Джейка поліції невідомо майже нічого.
   Буквально біжучи вулицею яка повільно поринала в спокійну, нічну тишу, я намагалася відірватись, й залишити всю свою злість тут, на цьому місці. Трохи сповільнивши ходу я почала заспокоюватись, й врешті решт розвернулась й почала йти у зворотньому напрямку, агресивно бурмочучи щось собі під ніс. Та спокій мій пробув тут не довго. Проїжджаюча повз машина якогось дива почала приторможувати біля мене. Коли вікно опустилось з нього виглянув хлопець, років з двадцяти.

Хлопець:
Гей, дівча, хочеш прокататися? - гиготнувши в кінці запитав він. Його голос видався мені таким огидним та лицемірним, що він знову розпалив в мені той вогник агресії, що я так старанно гасила.
Я вирішила проігнорувати його, й прискорила ходу, всім своїм виглядом показуюючи про небажання спілкуватися з кимось.

Хлопець:
Агов, чого тікаєш? Сідай, я не кусаюсь. - в машині почулося гиготіння ще якихось людей, а сам хлопець огидно вишкірився.

-зате я кусаюсь. - буркнула я й незбавляючи темпу, йшла далі поклавши руки до кишень курточки.
Схоже хлопець розчув мої слова й його компанія загиготала ще дужче.

Хлопець:
Мала, чого така сердита? - він прискорив рух машини, щоб зрівняти її зі мною.

-слухай, малий, я не маю ні найменшого бажання говорити ні з тобою, ні з твоєю «гигиг» компанією. - до вибуху залишались лічені секунди.
З салону автомобілю вже почулись стогони від невдоволення, через це я самовдоволено всміхнулась.

Хлопець:
Схоже встала не з тої ноги, можливо краще буде під'їхати? В мене якраз на колінах є вільне місце. А ти як я бачу досить компактна) - він всміхнувся.
Це мене вивело. Остання ниточка моїх нервів з тріскотом порвалась.

-Та невже? Слухай, я тут якраз ховаюсь від поліцейських, можливо підвезете до найближчого «чорного ринку»?

Хлопець з «гигиг компанією» залилися гучним сміхом, хтось навіть прчав хрюкати, це я почула з відчиненого вікна позаду мене.
Хлопець:
Якщо ти від поліції тікаєш, то тебе мають за щось покарати, крихітко? Який тяжкий гріх ти утнула? - з самовдоволеною усмішкою він вхопив мене за зап'ястя й розвернув до себе.