В пошуках хакера

Частина восьма.

***
Восьма п'тнадцять вечора. Я з усіх ніг біжу до кафе «рейндбоу». Через цю історію з Альфі я загубила лік часу й спросиліла без діла майже пів години. Тож спізнившись я тримала хрестики на пальцях щоб Алан ще сидів в кафе.
Тяжко дихаючи через переживання й втому я врешті решт зупинилась. Швидко зиркнувши в вікно закладу я побачила поліцейську форму.
-дякувати Богу.. - прошепотіла я відновлюючи дихання. Потім мені в очі трапилось й власне відображення. Через мою спішку но голові в мене могли поселитися сім'ї птахів. Не дивлячись що волосся в мене було всього по плечі, воно змогло заплутатись немов нова головоломка! Швидко діставши невеликий гребінець з сумки я почала старанно вичісувати прядки волосся. Через хвилину я змогла більш-менш виправити ситуацію, й поспіхом пішла в середину кафе.
З хутеньким топотом по підлозі я швиденько йшла до поліцейського.

-доброго вечора, Алане. Прийміть мої найщиріші вибачення що змусила вас чекати. Просто..

Мене перебив чоловік.
Алан:
Можете не виправдовуватись, я не тримаю на вас зла. Для вас цей день надто вже складний, я все розумію.

Я приголомшено подивилась на нього. Звідки така ласкавість? Тільки декілька годин назад він з підозрою оглядав мене з голови до ніг, а тепер.. співчуває?

-дякую. То, перейдімо до справи? - я трохи зашарілася. Давненько я такого не відчувала, а якщо точніше, то не відчувала такого з того дня, коли зник Джейк..

Алан:
Не хочете чого-небудь попоїсти? Ви виглядаєте змореною.

А й справді. Я не їла ще з самого ранку, увесь день я просиділа на каві.

-було б не погано. Дякую за нагадування - я мимоволі всміхнулась, але це була не награнна усмішка, таку бачили мабуть тільки Джессі, батьки та він..
Отож, замовивши собі легеньку вечерю у вигляді салату й апельсинового соку (бо я себе знаю, якщо з'їм щось лишнє, то не бачити мені спокійного сну.) я прийнялась потроху їсти. А Алан в свою чергу дивився то в мою тарілку, то на мене, і так декілька разів, аж поки промовив.

Алан:
Я певен що багато дівчат по вечорам харчуються саме так, але щось мені підказує що це ваш перший прийом їжі. - от як він це зрозумів?! Він просто прочитав мене немов непристойний напис на стіні бібіотеки!

Я з виряченими очима відпила трохи соку з стакану.
-вибачте, але звідки у вас стільки інформації про мене? На мені десь прослуховувач, чи антенка яка передає вам інформацію? - почувши мене чоловік захихотів прижмуривши й без того невеликі очі.