***
Вийшовши з будівлі мені хотілось стрибати з радощів.
-молодець, т/і. Ти дуже гарно впоралась! - шепотіла я сама собі, потираючи долоні.
-як мінімум, я на крок ближче до своєї мети. Я знайду тебе, Джейк Декстор, я в цьому впевнена.. - всміхнувшись сама собі я швидким кроком пішла до машини. Поки я їхала до мотелю вирішила поговорити з Джессі, треба ж було якось використати час до восьомої вечора?
Натиснувши на клавішу виклику й почекавши декільки секунд, почувся вже дуже навіть рідний голос Джессі.
Джессі:
Привіт т/і! Щось сталось?
-привітик, ні, з чого ти це взяла?
Джессі:
Просто коли ти йшла, виглядала досить заклопотаною, от я й подумала: може потрібна допомога?
-дякую тобі величезне, але я зараз просто їду до мотелю. Захотіла ще хоч трохи поговорити з тобою, ти ж не зайнята? - я всміхнулась промовляючи останні слова.
Джессі:
Які можуть бути справи, порівняно з нашою розмовою? Звісно я не зайнята!)
-хахаха, дякую, я дуже ціную це.
Джессі:
Тооож, що ти тільки-но робила?
-йой, це довга історія. Та й ти будеш не в захваті від почутого..
Джессі:
От тепер точно розповідай. - голос її став більш рішучішим, й суворішим?
-окей, тоді сідай зручніше. Це буде довго. - після цієї фрази я почала їй детально переказувати все що робила в поліції, (звичайно про видалення файлів по телефону я не розповідала) а тим часом вже й опинилась біля мотелю.
-зачекай секунду Джессі, я займу собі номер в мотелі. - я декілька разів натиснула на дзвіночок що стояв на столі поряд зі мною. Буквально через секунду до мене підбігла жіночка.
Пані Уолтер:
Ласкаво просимо вас до нашого мотелю! - я помітила що за жінкою прийшов й хлопчик.
«Схоже це Альфі»
Пані Уолтер:
Чим можемо бути корисними?
-доброго дня, ви - пані Уолтер правильно?
Пані Уолтер:
Так, це я. - вона трохи посуворішала, схоже саме з такими питаннями до неї приходили й погані новини.
-приємно побачити вас в живу, мені розповідали про вас. Не хвилюйтеся, всі розповіді були хорошими. Тож, я хотіла б зняти у вас кімнату, що найменше на тиждень.
«На тиждень?!» - обізвалася Джессі, так голосно що почув здається навіть Альфі. Я зніяковіло всміхнулася, й швиденько вимкнула мікрофон.
-Я вибачаюсь пані, це моя подруга.
ВИ ЧИТАЄТЕ
В пошуках хакера
De TodoДівчина з не найкращою репутацією в межах Дасквуду, по імені т/і намагається відшукати свого «друга» не знаючи навіть як він виглядає. Продовження детективної історії «Duskwood» так, як хотілось би мені) Важливо!!! Я не сподіваюсь на купу переглядів...
