- А що в лісі щось здохло? — спитав Кай, який сів на парту перед Техьоном і Бомгю.
- Блін, Гю, харе вже! - Те шльопнув друга, що реготав, по плечу, бо той до цього писав олівцем у його зошиті дурнуваті віршики, а-ля: "Пика червона палає пожежею, чуб стоїть дибки, очі - як фари... Ні, це не трилер на телеекрані - це наш Техьоні вернувся із лазні". - Зараз як трісну і червоною буде твоя пика! - вигукнув Кан і глянув на Хюку. - Кай, ти про що взагалі?
- Як це про що? - Хюнін нахилився ближче і тихо зашепотів. - Дойон... У нього обличчя, як під час атомної війни. Хто це його так розмалював? І взагалі, як таке могло статися?
Хлопці крадькома подивилися на Дойона, що сидів позаду, а під його правим оком виднівся синець, ніс теж був опухлим, наче його розбили. Бомгю нахилився до Кая.
- Якщо чесно ми самі в шоці... Він ще з учора такий. Точно з кимось побився, але цього разу не з Йонджуном. Зазвичай якщо він б'ється з ним, то у такому вигляді повертається саме Йонджун. А тут...
- Мені просто дико цікаво, хто такий сміливий наваляв йому.
- Не повіриш, нам також. - відповів Техьон.
- То давайте в нього і спитаємо. - хмикнув Бомгю і знову повернувся до Лі.
- Не думаю, що це хороша ідея. - сказав Кан, взявшись стирати зі свого зошита його каракулі, але Гю не звернув уваги на ці слова.
- Агрв, чуєш, Дойон! - вигукнув він.
Той підняв на нього невдоволений погляд і скривився.
- Чого тобі? - грубо озвався Лі.
- Та нічого. Хотів попросити тебе просто... У мене в підвалі лампочка перегоріла. Не підсвітиш своїм ліхтарем?
Школярі голосно засміялися, а повз Бомгю, що відхилився, просвистіла кинута в нього книжка.
- Утирок...
- Агов! - пожвавішав раптом Техон. - Слова підбирай!
- А то що?
- Тихо, хьон. Не витрачай на нього сили. – Хюка поклав руку на плече Те. - Якщо хочеш поставити йому другий фінгал, треба попросити того, хто поставив і перший.
- Так доречі. Може, поділишся хто тобі такий класний макіяж зробив? Мені потрібний номер цього візажиста для сестри. - фраза Бомгю знову змусила весь клас розсміятися. - Чи це ти на двері просто впав?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Смійся, неначе ти божевільний
FanfictionЯкщо не звертати уваги на всі синці та рани, він був дуже красивим. Пухкі губи, темні сумні очі, витягнуте обличчя і червоні локони, що спадали йому на очі. Він щось писав у своєму зошиті, але це не було схоже на те, що диктував учитель. Він елегант...
