Скільки на Бомгю чекав? Місяць? Два місяці? Півроку? Так, приблизно стільки. Все почалося з того самого моменту, коли Техьон увійшов до їхнього класу в тому семестрі. Кан був таким гарним, таким витонченим, наче модель. Рухи як в аристократа, нецензурщини у мові майже немає, що дуже рідко траплялося у сучасному світі. Розумний, начитаний, ввічливий. Ну от як такого не закохатися? Ось і Бомгю не знав відповіді на це питання.
От тільки було дві проблеми. Гю був впевнений у своїй орієнтації, а ось про Техьона він не був певен. А ще цей Дойон. Весь час Бомгю бачив як цей придурок знущався з його однокласника тільки через те, що той любить хлопців. Тому Чхве і мовчав собі. До речі, про однокласника. Бомгю дуже часто звинувачував себе в тому, що раніше нічого не робив для Йонджуна. Гю слабенький і битися не вмів, але щось усередині гризло його. А якщо він міг щось зробити і припинити цю жорстку гомофобію в класі?
У той день, коли все пішло шкереберть, коли Бомгю зірвався і накричав на Дойона, він сміливо зізнався у своїй орієнтації. Але нічого насправді не змінилося. Чи змінилося?
Спочатку Бомгю думав, що йому здалося. Але Техьон став дедалі більше наближатися до нього. То за руку візьме, то обійме. А серце стукає, як шалене, ніби намагається пробити ребра і вискочити з грудей. У лікарні, коли вони приходили провідати Субіна, Те постійно гладив його по плечу, Гю готовий був полетіти в космос від почуттів, що переповнювали його. А потім сталося несподіване...
У день, коли прийшов до тями Субін, хлопці, повертаючись з лікарні, проводили Кая і разом рухалися до будинку Техьона. Кан раптом зупинився, кусаючи губи і нервово смикаючи каблучку на пальці. Осінній вітер розвивав їхнє волосся, а Бомгю дивився на такого красивого Те, чекаючи від нього чогось. Але не того, що почув.
- Техьон-і? Що таке? - спитав він і той нарешті глянув на нього якимось задумливим поглядом.
- Гю... Я тобі дещо сказати хочу.
- Кажи.
- Пам'ятаєш, ти казав, що ти... Що ти гей?
Бомгю знову згадав той момент, коли він, розлютившись, побіг на дах, як Техьон обійняв його, намагаючись утихомирити його злість, як він сказав, що вони друзі...
- Звичайно пам'ятаю. Цей виродок тоді так вибісив мене, а тепер ще й Субін постраждав... - Чхве опустив погляд, колупаючи асфальт носком черевика. - А чому ти... Згадав про це?
ВИ ЧИТАЄТЕ
Смійся, неначе ти божевільний
FanfictionЯкщо не звертати уваги на всі синці та рани, він був дуже красивим. Пухкі губи, темні сумні очі, витягнуте обличчя і червоні локони, що спадали йому на очі. Він щось писав у своєму зошиті, але це не було схоже на те, що диктував учитель. Він елегант...