Смійся, неначе ти божевільний

Моя рука, що стискає твою, вся побита

Скільки на Бомгю чекав? Місяць? Два місяці? Півроку? Так, приблизно стільки. Все почалося з того самого моменту, коли Техьон увійшов до їхнього класу в тому семестрі. Кан був таким гарним, таким витонченим, наче модель. Рухи як в аристократа, нецензурщини у мові майже немає, що дуже рідко траплялося у сучасному світі. Розумний, начитаний, ввічливий. Ну от як такого не закохатися? Ось і Бомгю не знав відповіді на це питання.

От тільки було дві проблеми. Гю був впевнений у своїй орієнтації, а ось про Техьона він не був певен. А ще цей Дойон. Весь час Бомгю бачив як цей придурок знущався з його однокласника тільки через те, що той любить хлопців. Тому Чхве і мовчав собі. До речі, про однокласника. Бомгю дуже часто звинувачував себе в тому, що раніше нічого не робив для Йонджуна. Гю слабенький і битися не вмів, але щось усередині гризло його. А якщо він міг щось зробити і припинити цю жорстку гомофобію в класі?

У той день, коли все пішло шкереберть, коли Бомгю зірвався і накричав на Дойона, він сміливо зізнався у своїй орієнтації. Але нічого насправді не змінилося. Чи змінилося?

Спочатку Бомгю думав, що йому здалося. Але Техьон став дедалі більше наближатися до нього. То за руку візьме, то обійме. А серце стукає, як шалене, ніби намагається пробити ребра і вискочити з грудей. У лікарні, коли вони приходили провідати Субіна, Те постійно гладив його по плечу, Гю готовий був полетіти в космос від почуттів, що переповнювали його. А потім сталося несподіване...

У день, коли прийшов до тями Субін, хлопці, повертаючись з лікарні, проводили Кая і разом рухалися до будинку Техьона. Кан раптом зупинився, кусаючи губи і нервово смикаючи каблучку на пальці. Осінній вітер розвивав їхнє волосся, а Бомгю дивився на такого красивого Те, чекаючи від нього чогось. Але не того, що почув.

- Техьон-і? Що таке? - спитав він і той нарешті глянув на нього якимось задумливим поглядом.

- Гю... Я тобі дещо сказати хочу.

- Кажи.

- Пам'ятаєш, ти казав, що ти... Що ти гей?

Бомгю знову згадав той момент, коли він, розлютившись, побіг на дах, як Техьон обійняв його, намагаючись утихомирити його злість, як він сказав, що вони друзі...

- Звичайно пам'ятаю. Цей виродок тоді так вибісив мене, а тепер ще й Субін постраждав... - Чхве опустив погляд, колупаючи асфальт носком черевика. - А чому ти... Згадав про це?