- Терміново в операційну. Постраждалого треба негайно оперувати. - скомандувала жінка-лікар, що везла високого хлопця на каталці.
Поруч плівся інший хлопець з бордовим волоссям. Його обличчя було опухлим від сліз. Він стискав руку свого хлопця, не бажаючи відпускати. Але лікар і кілька медсестер відвезли його за двері з лампою "Йде операція", яка одразу загорілася. І йому довелося його відпустити. Лікар, з якою Йонджун їхав почала щось відзначати в бланку, який їй протягнула адміністратор. Він так і не зміг дізнатися дорогою що з Субіном, адже не наважився заважати професіоналу надавати допомогу. Тож він обережно підійшов до неї. Його руки все ще тремтіли.
- Пробачте... Скажіть, будь ласка... Що з Субіном?
Жінка обернулася до нього і заспокійливо погладила по плечу.
- У нього розрив селезінки і ще б хвилина і у нього був внутрішня кровотеча. Це могло б закінчитись дуже погано. Мабуть, його сильно побили. Ти дуже вчасно зателефонував нам. Ти молодець. Твоєму другу з тобою пощастило. - Вона підбадьорливо посміхнулася. - Не хвилюйся. Його прооперує наш найкращий лікар. Тобі немає про що хвилюватися. Якби не ти... Він би помер.
Вона поплескала його по плечу і вийшла надвір, поспішаючи на новий виклик. "Якби не я, його б не побили..." - гірко подумав Йонджун. Він осів на стілець, обхопивши голову руками. Ще б хвилина і він би втратив його... Серце билося зі швидкістю світла, Джун метався між бажанням розірвати братів Лі на шматки і необхідністю залишитися тут із Субіном. І він знову вибрав Субіна.
Він знайшов у собі сміливість написати його друзям. Він не був упевнений, чи справді Бін був з Техьоном, Бомгю і Каєм такий близький. Але він був впевнений, що йому потрібна буде підтримка. Друзі прибігли за кілька годин, коли Субіна перевели до реанімації.
Бомгю увірвався в палату першим, зляканими очима шукаючи друга, за ним увійшли не менш налякані Техьон і Кай. Йонджун сидів біля ліжка Біна і стискав його велику долоню, тоді як поруч пищав апарат з кардіограмою, а крапельниця вводила в кров Су якусь лікарську гидоту. На обличчі Субіна була величезна гематома, а губа розбита. Побачивши це, Хюка тихо ойкнув і прикрив рота рукою, а в Техьона з Гю відвисли щелепи. Він глянув на них так змучено, що його теж ставало шкода.
Бомгю перший підійшов ближче і мовчки обійняв Джуна, який знову не міг стримати сліз. Гю погладив його по спині і в паніці подивився на Кана, який теж наблизився.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Смійся, неначе ти божевільний
FanfictionЯкщо не звертати уваги на всі синці та рани, він був дуже красивим. Пухкі губи, темні сумні очі, витягнуте обличчя і червоні локони, що спадали йому на очі. Він щось писав у своєму зошиті, але це не було схоже на те, що диктував учитель. Він елегант...