Йонджун вкотре затягнувся нікотином, стискаючи сигарету між зубами. Він акуратно виводив слова у зошиті, щось закреслюючи, а щось навпаки підкреслюючи. Сьогодні вранці він виявив на своїй парті пачку пластирів зі стікером, на якому було написано: "Тримай. Упевнений, тобі знадобиться". Джун був майже певен, що це новенький. Він глянув на сусідню парту, де спокійно спав Субін, поклавши голову на складені руки. Цей добряк на тлі Йонджуна був справді великим. Широкі плечі, високий зріст, великі долоні. Він нагадував кролика переростка.
Джун знову глянув на пачку пластирів. І справді... Цей хлопець угадав. Йому це стало у нагоді. Тому що перед цим він зіткнувся з Дойоном, якому він не проґавив можливості нагрубити і отримати за це по пиці. На його вилиці красувалася рана, яку Йон заліпив тим самим пластиром зі Свинкою Пеппою.
Зараз же Йонджун сидів під деревом, курив улюблені цигарки і намагався написати хоч один нормальний рядок, але сьогодні в нього нічого не виходило. Він глянув на однокласників, які грали у шкільному дворі у вибивали. Серед них він упізнав Субіна, який голосно сміявся, спритно ухиляючись від м'яча. Дивно, що в нього ще не влучили, адже він був найбільшим із усіх. Посмішка у Біна приємна, добра. Та й сам Субін справляв враження щирої людини.
Але Йонджун не міг ні з ким зближуватися. Він чудово знав, що до добра це не доведе. Тому він і тримав дистанцію. Після того, як він сказав Субіну відчепитися, той справді перестав докучати йому. Тільки зрідка на його парті з'являлися такі дрібниці, як пластирі, енергетичні батончики або м'ятні льодяники. Він не міг зрозуміти, чому цей хлопець так намагався налагодити з ним контакт. Адже Йонджун далеко не гарненький хлопчик. Жахливий грубіян, бовдур та предмет для зневаги у класі. Як він може бути взагалі комусь бути приємним у спілкуванні?
Продзвенів дзвінок і Джун, кинувши недопалок у відро для сміття, що стояло неподалік, попрямував у клас на ненависну історію. Субін, що забіг до класу разом з іншими школярами, вже сидів за своєю партою. Сьогодні під шкільний піджак він одягнув сіре поло, а незвичайна для нього укладка його чорного як смоля волосся з відкритим чолом, на подив, зовсім не розтріпалося під час гри в вибивали. Бін знову сміявся, щось обговорюючи з Техьоном, який сидів на краю його парти.
Йонджун краєм ока глянув на них і сів на своє місце. Зізнатися чесно, Джун зрозумів, що така зачіска Субіну дуже йшла. Але навіщо він це зрозумів, так і не зрозумів. Втім, Йон швидко відкинув усі дивні думки і продовжив намагатися хоч щось написати, навіть не помітивши появи вчителя. Але від письма його відвернула одна репліка.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Смійся, неначе ти божевільний
FanfictionЯкщо не звертати уваги на всі синці та рани, він був дуже красивим. Пухкі губи, темні сумні очі, витягнуте обличчя і червоні локони, що спадали йому на очі. Він щось писав у своєму зошиті, але це не було схоже на те, що диктував учитель. Він елегант...
