Субота. Ранок. Йонджун сидів на лавці, кутаючись у осінню куртку. У місті стало холодніше, зима була дедалі ближче. Так співпало, що той день із бійкою був останнім перед двотижневими канікулами. Тому поки що можна було видихнути. Адже з Дойоном йому доводилося стикатися лише у школі. У повітрі відчувався запах опалого листя, кави з кав'ярні неподалік... М'ятних льодяників. Чиїсь руки обвили його за талію і стало миттєво тепло. Улюблені губи торкнулися потилиці і Йонджун мимоволі посміхнувся, відчувши мурашки.
- Довго чекав? - прошепотів Субін, потершись носом об його шкіру.
- Не так вже й довго... - відповів Йон трохи шепеляво, на що Бін не звернув уваги.
Джун повернувся до нього і поцілував у щоку, на що Субін посміхнувся, червоніючи. І це не від холоду. Точніше не лише від нього.
- Готовий? - спитав Йонджун, поправляючи комір на його куртці.
- Я трохи нервую. Але перестану відразу після поцілунку з тобою. - він єхидно посміхнувся, потягнувшись до нього.
Посмішка Йона стала хитрою, він за звичкою озирнувся злодійкувато і припав до пухких губ Біна. Знову улюблений м'ятний смак на язиці. Через нього Джун почав купувати м'ятні цигарки, але це, звісно, зовсім інше. Через секунду Йонджун злегка розплющив очі, спостерігаючи з Субіном, що потонув в його губах, і, посміхнувшись у поцілунок, ввів свій язик в рот Су. Той здригнувся і одразу відповів, але через секунду, відчувши дещо, розплющив очі і м'яко відсторонився, здивовано дивлячись на нього. Йонджун був задоволений реакцією.
- Йонджун, ти... - Субін відкрив рота і одразу закрив, не знаючи що сказати.
- Що? - Джун по-лисячому посміхався і мимохідь облизав губи.
Цілуючи Йона, Бін подумав, що йому здалося, але зараз, побачивши на його язиці металеву штангу з маленькою блискучою кулькою, він переконався в тому, що... Йонджун проколов язик. Ось чому він так дивно шепелявив... Чорт забирай, у Су аж подих сперло...
- Ми не бачилися з тобою лише тиждень. Коли ти встиг? - здивовано спитав Субін.
- У середу. - хмикнув Джун. - Поки записував тебе до свого майстра, вирішив щось змінити. І ось, власне... - він підняв один куточок губ. - Тобі не подобається?
- Ні-ні! - Бін поспішно обійняв його за талію і притиснув до себе, викликавши в Йона тихий сміх. - Мені дуже подобається... Але... Ти не хвилюєшся через Дойона? Він же дошкулятиме тобі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Смійся, неначе ти божевільний
FanfictionЯкщо не звертати уваги на всі синці та рани, він був дуже красивим. Пухкі губи, темні сумні очі, витягнуте обличчя і червоні локони, що спадали йому на очі. Він щось писав у своєму зошиті, але це не було схоже на те, що диктував учитель. Він елегант...