Смійся, неначе ти божевільний

Помста

Прокидатися в теплих обіймах Субіна – найкраще, що могло статися з Йонджуном. На ньому була його футболка, він був вкритий його ковдрою і його обличчя утикалося в ключиці Біна. Він був оточений аурою та запахом Субіна. Довгі руки останнього міцно обіймали його за талію, а Джун стискав у пальцях його піжаму.

Він прокинувся від ніжного поцілунку в лоба, але очі розплющив не одразу. Пухкі кролячі губи приземлялися на його обличчя і він не втримався від усмішки. Субін тихо хмикнув, гладячи його по голові і Йонджун нарешті подивився на нього, кліпаючи пухнастими віями.

- Доброго ранку, кролику... - прошепотів Джун і Субін обурено дав щигля йому по носі, почервонівши.

- Доброго... Лисеня...

- Лисеня? - хихикнув Йон і куснув його за ключицю.

- Ауч... - знову тицьнув у його ніс пальцем Бін. - Так. Лисеня. Ти схожий на хитрого-хитрого лиса. І колір волосся підходящий.

- Дурник...

Субін дзвінко засміявся і, однією рукою притягнувши його ще ближче, м'яко поцілувавши у губи. Йон посміхнувся поцілунку і підняв долоні до його шиї, ніжно погладжуючи пальцями підборіддя. Все ще було незвично відчувати пірсинг на язиці Джуна, але Су був у захваті від цього. Йонджун у його руках здавався таким маленьким, але він почував себе в безпеці. Як за кам'яною стіною.

Поцілунок тривав недовго, вони швидко відсторонилися один від одного і знову захихотіли, мов діти. Підніматися зовсім не хотілося, але їм все ж таки довелося покинути тепле ліжечко та обійми один одного. Субін, накинувши на плечі легкий халат і цмокнувши Джуна в губи, попрямував на кухню готувати їм сніданок. Але Йон не відставав. Прямо у футболці Су і нижній білизні він підійшов до нього ззаду, пошльопавши босими ногами по паркету. Він обійняв Біна за талію, уткнувшись носом у його потилицю.

- Як приємно не боятися, що за таке поб'ють... - мимоволі сказав Джун, що давно сиділо в його душі.

Субін накрив своєю долонею його руки і трохи повернув до нього голову.

- Джун-і... Давай розповімо про все директору. Бомгю та Техьон бачили все, вони підтвердять. Та й решта, я думаю, теж.

- Ні. - відрізав Йонджун. - Нічого не вийде.

- Але чому?

- А хіба ти не зрозумів за цей час, що у його родини зв'язків купа?  Вони його відмажуть і з кінцями. Думаєш, я не намагався вже? – важко зітхнув Йон. - Його батьки у хороший стосунках із директором.